“Intermezzo” – імпресіоністична новела Михайла Коцюбинського, написана в 1908 році в Чернігові. Новела складається з 11 частин, що пов’язані образом митця – учасника й оповідача зображуваного; розповідає про його духовне одужання при зустрічі з природою. У творі порушено проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу. Проведемо аналіз “Intermezzo” Коцюбинського – визначимо жанр, тему та ідею, розглянемо сюжет та головних героїв новели.
Аналіз “Intermezzo”
Літературний рід: епос
Жанр “Intermezzo”: новела
Форма: монолог.
Присвята кононівським полям
Тема “Intermezzo”: зображення взаємодії митця і суспільства
Ідея “Intermezzo”: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві.
Образи “Intermezzo”
М. Коцюбинський визначає у новелі Інтермеццо, що не є за жанровою ознакою драматичним твором, назви дійових осіб:
- Моя утома. Ниви у червні. Сонце. Три білих вівчарки. (Оверко -“селянин”; Пава – “дворянин”, Трепов – “міністр внутрішніх спрів”) Зозуля. Жайворонки. Залізна рука міста. Людське горе.
Але ці дійові особи – це засіб художньої умовності, застосований для того щоб дати читачеві ключ до розуміння складної образної мови природи та символічного змісту інших образів. Якщо є дійові особи, то має бути і сцена; нею виступає душа ліричного героя з її болями і радощами, з утомою і надією, вірою в перемогу світлих ідеалів. Через внутрішній етичний конфлікт між громадським обов’язком і втомою, хвилинною зневірою, через емоції, переживання змальовуються ширші проблеми – соціального (митець і суспільство) та психологічного (переживання на межі душевних сил) характеру. Контрастно протистоять одна одній дві групи образів: “моя утома”, “людське горе”, “три білих вівчарки”, “залізна рука города” і “ниви у червні”, “зозуля”, “жайворонки”, “сонце”. Конфлікт між ними створює ту багатозначність символів, які й дають уявлення про складні душевні процеси ліричного героя. Засіб контрасту відіграє також важливу ідейно-композиційну роль (місто й природа, краса природи й нелюдські умови життя селян). І думки, й сприйняття природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань ліричного героя та його усвідомлення себе у світі й суспільстві.
Символічні образи “Intermezzo”
- Моя утома – зневіра, надломленість, депресія, розчарування. Ниви у червні (ниви в червні тільки починають набирати сили) – символізують життєву енергію, а її так не вистачає головному герою. Сонце – символ вічності, космічної енергії, сили. Три білих вівчарки :самозакохана Пава – дворянство, Трепов – жандармерія (кличкою стало прізвище міністра внутрішніх справ), “дурний Оверко” – принижене і темне селянство, якому досить дати трошки волі і воно вже не кинеться ні на кого. Зозуля (народний образ) – символ, що втілює надію і життя (образ часу). Жайворонки – символ творчого піднесення. Залізна рука города – потяг і саме місто, що вторгається в життя особистості. Людське горе – становище народу. Образ ночі – символ краси, одухотвореної Богом. Образ білих мішків – образ повішених людей.
Сюжет “Intermezzo”
Сюжет новели “Intermezzo”- безфабульний: за його основу взято не подієву інтригу, а характерну для імпресіонізму гру настроїв. В “Intermezzo” вони проходять через три фази:
ДЕПРЕСІЯ. Вона викликана великою душевною втомою ліричного героя, який перебуває в конфлікті з самим собою. Михайло Коцюбинський показує людину, захоплену виром історичних подій, поставлену у ситуацію морального і громадянського вибору. Психічний злам, що під впливом цих подій відбувається в душі героя, змінює його ціннісні орієнтації, руйнує внутрішню рівновагу, призводить до роздвоєння особистості, стає основою психологічної драми. Ліричний герой новели – надломлений інтелектуал-митець, який втомився від “незліченних “треба” і безконечних “мусиш”, від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабет “сього многоголового звіра”, їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації. СПОКІЙНО-СПОГЛЯДАЛЬНИЙ СТАН. Цей стан з’являється під впливом гармонії, якої сповнене життя природи. А природа в новелі – щось більше, ніж просто тло. Вонаодухотворена, недарма ж на початку твору письменник подав перелік “дійових осіб”, серед яких є і “Ниви в червні”, і “Сонце”, і “Зозуля”, і “Жайворонки”. Перебуваючи серед розкішної природи, герой поступово звільняється від песимізму. Він гладить руками “соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі”, милується волошками, вдихає пахощі “білої піни гречок”, і п’є “теплий зцілющий напій сонця”, слухає пісню жайворонка. Це додає йому сил, відчуття якнайтіснішого зв’язку із землею. Так починається його одужання. ОБУРЕННЯ, ГНІВ, НЕТЕРПІННЯ. У чарівну мелодію кононівських полів і небес вриваються дисонанси, викликані контрастом між прекрасною природою і потворною реальністю людського життя. Одним із таких є зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде “між люди”, в місто, служити своєю творчістю народові: “Душа готова, струни тугі, налагоджені, вона вже грає”. Таким чином, у новелі зображено еволюцію внутрішнього стану митця, зміну його настроїв у ставленні до людей – від цілковитої байдужості, роздратування, навіть ненависті – до співчуття, готовності активно діяти на благо суспільства. Отже, головною думкою твору є усвідомлення того, що інтелігент, митець не може бути самотнім, він повинен служити своєю творчістю народові, частиною якого він є.
“Intermezzo” завершується тим, що сповнений гніву й благородного нетерпіння митець повертається до міста, де його знову чекає пекло громадських обов’язків і незліченних “треба”. “Так далі жити не можна”, – волає його вразлива й совісна душа (В. Пахаренко)
Якщо ви можете доповнити аналіз Інтермеццо – лишайте свої тези в коментарях.