Юрій Яновський “Вершники” аналіз твору наведений в цій статті.
“Вершники” аналіз
Жанр “Вершники” – новелістичний роман.
Головні герої “Вершники”: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша.
Тема громадянської війни у романі “Вершники” постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.
Композиція “Вершники”
Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни.
” Подвійне коло “, “Дитинство”, ” Шаланда в морі “, “Батальйон Шведа”, “Лист у вічність”, “Чубенко, командир полку”, “Шлях армій”, “Адаменко”
Особливості “Вершники” проблематика
– Трагедія роду й народу.
– Розпад родини заради ідеї.
– Революція і народ.
– Політичні платформи різних партій і політичних сил.
– Відданість справі.
– Творча праця та духовні цінності.
– Проблема братовбивчої громадянської війни.
Особливості “Вершники”
– Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел.
– Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.
– Використання кінематографічного прийому монтажу “кадрів”.
– Має ознаки народної думи, героїчної поеми, новели.
– Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.
– Головний мотив – розпад людського роду, що почався з революцією.
– Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб.
Роман розпочинається новелою “Подвійне коло”. Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів.
Новела “Подвійне коло” (коло інтересів класових і родинних) – класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той “умовний” бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому – автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.