“Києво-Печерська лавра” твір-опис
Цього літа ми з батьками їздили до Києво-Печерської лаври. Я там був уперше, і де місце мене вразило.
Коли тільки наближаєшся до лаври, бачиш велику кількість віруючих людей. Наприклад, нам зустрівся цілий натовп жінок у хустинках (бо в церкву та святі місця їм слід ходити з покритою головою). Нам, чоловікам, можна ходити по лаврі у будь-якому вигляді, а жінкам – тільки в хустинках та спідницях. Я запитав батьків, чому саме так, але вони цього не знали.
Лавра – немов невеличке окреме містечко в Києві. Тут є кілька різних за величиною храмів, дзвіниця, музеї, алеї та парк, де можна прогулюватися, готель для туристів, їдальня та будинки, у яких мешкають монахи. Тут навіть є кілька крамниць, де можна купити не тільки церковні речі, але й випити напоїв та відвідати солодощів, які готували монахи. Ми скуштували чаю та пряників – вони виявилися надзвичайно смачними.
Є тут і типові мешканці – монахи та священики, яких дуже-дуже багато. Усі вони вдягнуті у довге чорне вбрання, ряси. Всі чоловіки-священики мають бороди.
Найдивніше місце у лаврі – печери зі святими мощами. Є печери з назвою Ближні: глибокі та з довгим шляхом, а є печери Дальні – з коротким шляхом. У печерах темно та мало свіжого повітря. Всі ходять туди зі свічками, якими освітлюють свій шлях. Прохід по печерах вузький та тісний – там навіть двом людям неможливо розійтися. По боках є вибоїни у стінах, де встановлено труни зі Святими мощами. Мощі – то останки святої людини, які чудодійним чином зберігаються довгі сторіччя. Вони нагадують єгипетські мумії. Біля них можна ставати та читати молитви, загадувати бажання. Я всюди загадував бажання про успіх у навчанні і тепер чекаю, коли воно виповниться.
Києво-Печерська лавра – святе та цікаве місце. Ми провели там половину дня і навіть не все роздивилися.