Образ Тосі – один з головних в оповіданні ” Сім’я дикої качки “.
“Сім’я дикої качки” характеристика Тосі
Тося – сільська дівчина, яка прагнула пізнати міське життя. Вона уособлення людської доброти, милосердя.
Риси характеру Тосі
а) чемна і порядна;
б) чуйна і добра;
в) здатна до співпереживання;
г) вміє прощати образи Юрка, його зневажливе ставлення до неї;
д) любить природу, турбується про неї.
Цитатна характеристика Тосі “Сім’я дикої качки”
· “Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він…”
· “А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились”.
· “Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей”.
· “Випусти… бо вони повмирають без води”.
· “У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати”.
· “Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей”.
· “Спочатку сиділа під своєю хатою й намагалася помітити, як сонячне проміння падає на землю… Потім з кленового полінця робила свистка, але всі вони свистали не так, як той, учорашній, який грав тоненьким, наче аж зеленим звуком. Притулялася до берези, що росла в їхньому подвір’ї, хотіла підслухати, про що вона шумить, але сьогодні чомусь береза крилася від неї, не бажала повідати своїх думок”.
· “Дуби співчутливо поглядали на неї, ніби хотіли допомогти. Тільки кущі перепиняли їй дорогу, тільки кущі шмагали по литках, ніби мстилися невідомо за що… спускала на воду й благала душею й очима”.
· “Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… – Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть”.
· “І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась”