Джордано Бруно Цікаві факти з життя італійського філософа, вченого і поета Ви дізнаєтеся в цій статті.
Джордано Бруно цікаві факти
Народився Джордано в небагатій родині військовослужбовця в 1548 році. Філіпа – таке ім’я дали хлопчикові при хрещенні, але потім, приступивши до освоєння “кар’єри” ченця, майбутній астроном отримав ім’я Джордано.
За свідченнями сучасників, Джордано Бруно мав незгідливий характер, виявляв рішучість і твердість, до кінця відстоював свою точку зору. Він мав досить бурхливий темперамент.
Відносно наукових поглядів Бруно відомо, що він прийняв геліоцентричну концепцію Коперника і постарався дати їй подальший розвиток. Вчений-монах вважав, що існує безліч світів, що Всесвіт повний зірок, подібних до нашого Сонця. Крім того, деякі світила можуть дати життя оточуючим їх планетам. Згідно з уявленнями Бруно, Всесвіт нескінченний. Зрозуміло, всі ці теорії йшли врозріз з церковними догматами, які в період Середньовіччя вважалися за щиру правду.
Не можна однозначно стверджувати, що Бруно був засуджений інквізицією на болісну смерть тільки через свою вірність геліоцентричній системі Коперника. Існує ще ряд моментів, що обурював святих отців набагато більше. Зокрема, Бруно дозволив собі висловлюватися про Ісуса Христа як про особистість, яка не бажала загинути від рук людських і боролася за життя до останнього. Монах-вчений ставив під сумнів можливість непорочного зачаття Діви Марії.
Безліч своїх філософських і наукових досліджень Бруно зробив, ще будучи в чернечому сані. Коли за ним почали стежити “брати по вірі”, він залишив монастир і відправився в мандри. На життя довелося заробляти лекціями і уроками.
Джордано Бруно володів приголомшливою пам’яттю. Кажуть, він пам’ятав напам’ять цілі книжкові томи. Ще одна область його інтересів, що лежала поза астрономічних теорій, – це мнемоніка (наука про розвиток пам’яті). Власне кажучи, через неї він і загинув.
Джордано Бруно Користувався повагою аристократів і царствених осіб. Він жив при дворі французького короля Генріха III, зумів встановити майже дружні стосунки з англійською королевою Єлизаветою.
У 1591 році Джордано повернувся на батьківщину. Він зупинився у Венеції у знатного городянина Джованні Моченіго, який просив Бруно навчити його науці. Мочениго вірив, що вчений гість може перетворювати каміння в золото, і, коли той не став навчати його “таємним знанням” і захотів поїхати, розсерджений “учень” не відпустив його, насильно замкнув і доніс на свого вчителя інквізиторам.
За доносом Бруно взяли під арешт. Довгих 8 років він був у неволі. Інквізитори намагалися зламати дух непокірного вченого, змусити його відректися від своїх єретичних поглядів. Однак Бруно залишився вірним собі до кінця. Дізнавшись свій вирок, він кинув мучителям: “Стратити не означає спростувати!”.
За рішенням світського суду 17 лютого 1600 Бруно був спалений в Римі на площі Квітів. Кати привели Бруно на місце страти з кляпом у роті, прив’язали до стовпа, що знаходився в центрі багаття, залізним ланцюгом і перетягнули мокрою мотузкою, яка під дією вогню стягувалася і врізалася в тіло. Останніми словами Бруно були: “Я вмираю мучеником добровільно і знаю, що моя душа з останнім подихом вознесеться до раю”.
Всі твори Джордано Бруно були занесені в 1603 році в католицький Індекс заборонених книг і були в ньому до його останнього видання 1948 року.