“Талант” Васильченко аналіз повісті викладений в цій статті.
“Талант” Степан Васильченко аналіз
Автор – Степан Васильченко
Жанр “Талант” – соціально-побутова повість.
Тема “Талант” – зображення життя сільської інтелігенції, трагічної долі талановитих людей з народу, зокрема вчителів.
В центрі повісті – трагедія молодої талановитої дівчини з народу, людини, яка шукала життя світлого, справжнього, щасливого, яка хотіла віддавати свій талант людям. Коли вже не мала змоги грати в театрі, здавалося їй, що знайде себе в коханні, та коханий одурив її. Не дали дівчині й співати. А останньою краплею страждань Тетяни стало прилюдне її осоромлення в церкві. Чутлива душа не могла витримати наруги.
Проблематика “Талант”
- мрії і дійсності, утвердження таланту і його ролі в житті людини, добра і зла, життя і смерті, кохання, пробудження громадянської свідомості.
“Талант” головні герої
- Вчитель-оповідач Андрій Маркович Тетяна Дяк
“Талант” сюжет і композиція
У повісті дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою. Перша – змалювання життя молодих сільських учителів: оповідача й Андрія Марковича. Друга, головна – показ трагедії талановитої селян-ки-співачки Тетяни, доведеної попом і панами до самогубства.
Своєрідна композиція повісті. Письменник не дотримується фабульного розгортання подій. Твір складається з 15 розділів, кожен з яких, незважаючи на спільність сюжету, чимось нагадує маленьку новелу. Коротка розв’язка – смерть героїні – подається уже в першому розділі. Такий художній прийом, як і епіграф, застосовано, щоб відповідно настроїти читача, підготувати його до певного сприймання оповіді.
Далі розгорнута експозиція повісті, яка охопила її перші шість розділів. Зав’язка твору – приїзд до панського маєтку гостей з міста. Кульмінація – сутичка Тетяни з попом у церкві. Розв’язкою є смерть і поховання талановитої співачки.
С. Васильченко представляє тут нову школу українських прозаїків початку XX століття. Він обирає оповідача – не “людину з народу”, не стороннього оповідача фактів і подій, а яскраво окреслену індивідуальність, людину інтелектуально розвинену, яка за своїми ідеалами та переконаннями часто зливається з авторським “я”.[1] У повісті “Талант” значну композиційну роль відіграє діалог. За його допомогою більш напружено розвивається дія, розкриваються людські характери, мова персонажів набуває чіткої індивідуалізації. Динамічний, експресивний, часто без авторських ремарок, діалог у письменника є одним з головних художніх засобів розкриття внутрішнього світу героїв та створення напруженої ситуації.
“Талант” історія написання
Над своїм твором Степан Васильченко працював відносно довго: задумав його ще до революції, чорнова редакція повісті була завершена в 1912 р., а опубліковано її тільки в 1924 р. У найбільш повній чорновій редакції вона мала підзаголовок “Про дні, що минули”. Епіграф до повісті взятий автором з “газетної хроніки”. Він не тільки допомагає чіткішому окресленню теми, а й створює мінорний настрій. Проте факт, взятий письменником з преси, лише зовні нагадує про проблему твору. В епіграфі церковна хористка покінчила життя самогубством через нещасливе кохання, а в повісті трагедія співачки соціально вмотивована.