Байка “Жаба і віл”
Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
– Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь.
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
– І де вже, сестро, нам рівняться… –
Казать їй друга почала;
А та не слуха… дметься… дметься.
– Що, сестро, як тобі здається.
Побільшала хоч трохи я?
– Та ні, голубонько моя!
– Ну, а теперечки? Дивися!
– Та годі, сестро, схаменися!
– Не слуха Жаба, дметься гірш,
– Все думає, що стане більш.
– Та й що, дурна, собі зробила?
– З натуги луснула – та й одубіла!
Такі і в світі жаби є.
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені – найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.