“Щука” Глібов аналіз

“Щука” Леонід Глібов аналіз – тема, ідея, мораль, сюжет.

“Щука” Глібов аналіз

Тема “Щука” : зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів ) над Щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.

Ідея “Щука” : засудження дій судочинства, їхня легковажніст, безглуздість, а через образ Лисиці – підступності, хитрості, хабарництва.

Основна думка: “Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати…”.

Мораль “Щука”: Судді зобов’язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену??особу ( Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.

Герої байки “Щука”: судді – два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор.

Сюжет “Щука”

Хижій Щуці в суді пред’явлено звинувачення. Вона настільки завинила (“того заїла в смерть, другого обідрала”), що її злочин вже не можна буде прикрити – “кінців не можна поховати”. І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові, запропонувала суддям “ворожу Щуку утопити”. Прихильність Лисиці визначена не тільки станової солідарністю:

А чутка у гаю була така,
Що нiби Щука та частенько,
Як тiльки зробиться темненько,
Лисицi й шле то щупачка,
То сотеньку карасикiв живеньких
Або линiв гарненьких…

Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.

Композиція “Щука”

Введення. За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв’язок Щуки і Лисиці.

Основна частина. Судовий процес над Щукою. Винесено вирок, дія якого припинена.

Закінчення. Новий вирок суддів за пропозицією Лисички: “У річці ворожу Щуку утопити!” Що й було виконано.

Усі образи в цій байці є алегоричними. За масками криються типові персонажі з реального життя. Письменник бачив навколо себе суспільну несправедливість і не міг з нею змиритися, тому засудив її у своєму творі. Бо кожному українцеві по-справжньому болять негаразди та нечесність у своїй рідній землі.
Леонід Глібов у байці “Щука” зображує сучасну йому систему судочинства, і змальовуючи узагальнені образи суддів та працівників судової системи. Автор наголошує на проблемах нерозумності деяких державних працівників