Новгородський правитель Олег у 882 р. прийшов з військом до Києва, вбив Аскольда й почав правити, відбулося об’єднання південних і північних руських земель.
Діяльність князя Олега:
- створення в державі опорних пунктів київської влади, визначення порядку стягнення данини; приєднання значної кількості земель (деревлян, сіверян, кривичів, радимичів, словенів), у тому числі й неслов’янських (весь, меря, чудь); правління від імені малолітнього Ігоря, сина Рюрика, утвердження у Київській державі династії Рюри – ковичів; угода з варягами, залучення протягом тривалого часу до походів варязьких загонів; організація опору угорським племенам, які пройшли неподалік Києва; здійснення кількох походів на узбережжя Каспійського моря проти Арабського халіфату; два походи на Візантію 907 і 911 рр., укладення вигідних договорів з цією наймогутнішою державою того часу, міжнародне визнання Київської Русі.
Значення та наслідки діяльності князя Олега:
- об’єднання Південної та Північної Русі, що стало основою для потужної Київської держави; централізація Русі, перетворення Києва на визнаний серед східних слов’ян центр держави; зміцнення військової могутності Київської держави, активізація її зовнішньополітичної діяльності.