Микола Амосов біографія коротко відомого лікаря, науковця та цікаві факти про нього викладена в цій статті.
Микола Амосов коротка біографія
Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 В селі Ольхово, сучасна Вологодська область
Мати була акушеркою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Жили бідно – мати на роботі не брала подарунків, і це послужило для нього прикладом на все життя. Батько пішов на війну 1914, а коли повернувся, то незабаром покинув сім’ю. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім – там же – в механічному технікумі.
З 1932 р. працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі.
У 1934 році одружився з Галею Соболєвою.
У 1935 році разом зі своєю першою дружиною вступив в Архангельський медичний інститут, закінчив його з відзнакою в 1939 році. Хотів займатися фізіологією, але вільні місця в аспірантурі були лише в хірургії. Паралельно навчався в заочному індустріальному інституті і в 1940 році також отримав диплом інженера з відзнакою. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною.
Після закінчення інституту і до початку Другої світової війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом у Москві.
У 1944 році уклав другий шлюб – з медсестрою Лідією Василівною Денисенко (12.12.1920-07.04.2014).
В 1952 – переїхав до України в Київ, де прожив 49 років. У березні 1953 р. захистив докторську дисертацію з медицини на тему “Резекції легень при туберкульозі” і очолив кафедру в Київському медичному інституті.
У 1960 році очолив відділ біокібернетики Інституту кібернетики Академії наук України.
1962 – обраний членом-кореспондентом Академії медичних наук УРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 – академік Української Академії Наук.
17 січня 1963 провів перше в СРСР протезування мітрального клапана серця.
У 1965 році М. М. Амосов повідомив про досвід вдалих імплантацій напівкульових протезів клапанів серця хворим з невеликим лівим шлуночком, коли не вдавалося вшити кульові протези.
У 1968 році був призначений на посаду заступника директора з науки Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії. Одночасно він очолював кафедру грудної хірургії Інституту удосконалення лікарів (1955-1970).
З 1983 року – директор Інституту серцево-судинної хірургії.
М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликан (1962-1979). Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. Член Комісії з охорони здоров’я і соціальному забезпеченню Ради Союзу. Народний депутат СРСР (1989-1991).
29 травня 1999 Амосов був прооперований професором Кьорфером (Reiner Körfer) в Німеччині, йому вшили біологічний аортальний клапан і наклали два шунти на коронарні артерії.
У 1998 році нагороджений Орденом “За заслуги” II ступеня.
12 грудня 2002 року на 90-му році життя помер від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Микола Амосов цікаві факти
М. М. Амосов – автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з них очолює великі наукові центри.
Микола Михайлович широко Відомий як письменник. Його повісті “Думки та серце”, “Записки з майбутнього”, “ППГ-2266”, “Книга про щастя та нещастя” неодноразово видавалися у нас в країні та за кордоном.
М. М. Амосов обирався депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім’я академіка Миколи Михайловича Амосова.
У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки “Великі українці”.
У 1960-х, початку 1970-х Микола Михайлович, Захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз. Сам неодноразово робив операції, як у санаторії так і в Старокримській міській лікарні