“Мина Мазайло” цитатна характеристика героїв ви знайдете в цій статті, також можете прочитати Цитати з “Мина Мазайло” .
“Мина Мазайло” цитати до образів : Мокій, Мина Мазайло, Дядько Тарас, Лина Мазайло, Уля.
“Мина Мазайло” цитатна характеристика героїв
Мокій: “юнак з чорним висипом, під носом і по підборіддю, з мрійними, але злими очима.”, “він кругом український”, “він у дядька Тараса вдався”.
Мина : “Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті – Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти – Мазайло! За репетитора не брали – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло!”
Дядько Тарас : “Там такий, що в нього кури по-українському говорять.”
Тьотя Мотя : вважає себе “руською”, а укаїнську мову “австріяцькою вигадкою”. “Краще бути ізнасілованной, нєжелі украінізірованной”.
Лина Мазайло : “Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова,”
Уля : “У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст.”
Цитатна характеристика Мина Мазайло
Цитати до образу Мини Мазайла характеризують його поведінку, риси характеру.
(образа за своє прізвище)
Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті – Мазайло!.. Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гУ л яти – Мазайло! За репетитора не брали – Мазайло! На службу не приймали – Мазайло! Од кохання відмовлялися – Мазайло! А він знову: “Вам чого? – питаю”.
(про Мокія: зневага до всього українського сильніша навіть за батьківські почуття)
з радісним гнівом:
– Заставлюї Виб’ю з голови дур українськийі А як ні – то через труп переступлю. Через труп!..
(відсутність національної свідомості, невігластво в національних питаннях)
Т ь о т я
– Тоді я не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени?.. Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…
М а з а й л о, випивши води:
– Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не Тарасошевченківської, а української – і це наша малоросійська трагедія.
(активне несприйняття українізації)
-…Нічого з вашої українізації не вийде, це вам факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою – це вам другий факт, бо так каже моє серце…..
І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація – це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади.
(радість з приводу зміни прізвища)
– Однині я – Мина Мазєнін. (Став перед люстром). Здрастуйте, Мазєнін, Мино Маркевичу! (Привітався на другий голос). А-а, добродій Мазєнін? Моє вам!.. (Ще привітався на третій голос). Товаришу Мазєнін! Здрастуйте!.. (Іще привітався). Здоров був, Мазєнін! Зайдімо?.. Гм. (Помріяв трошки). Ви не знайомі? (Подавши комусь руку). Дуже приємно – Мазєнін. (Уклонився). Будь ласка, ви часом не Мазєнін?! (Кивнув головою). Так, я Мазєнін!.. (Офіційним голосом). Ваше посвідчення, громадянинеї (Тоді немов подав комусь посвідчення). Будь ласка! Мазєнін! (Тоді з офіційного на м’якший).