Вірш Лесі Українки “Стояла я і слухала весну” (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:
Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила.
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.
“Стояла я і слухала весну” аналіз вірша
Жанр “Стояла я і слухала весну”: Пейзажна лірика
Ідея “Стояла я і слухала весну”: Віра в перемогу світла над темрявою, життя – над смертю.
Тема “Стояла я і слухала весну”: Любов до навколишнього світу.
Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія.
Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.
Особливо Леся Украiнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надii. Тому лiрична героiня ii поезii стояла i “слухала весну”, яка iй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрii. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику.
Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань. Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.
Якщо ви можете доповнити аналіз “Стояла я і слухала весну” лишайте свої доповнення у коментарях.