“Різдво” Антонич аналіз вірша – жанр, віршовий розмір, провідний мотив вірша.
РІЗДВО Антонич
Народився Бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.
Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць – золотий горіх.
“Різдво” Антонич аналіз
Літературний рід : лірика.
Жанр : ліричний вірш.
Вид лірики : філософська.
Провідний мотив : таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів).
Віршовий розмір : хорей.
Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку Дуклі”? А замість пастухів прийдуть лемки й принесуть у дарунок “місяць круглий”, котрий буде у Матері Марії, як золотий горіх. І це не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.
Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до “оязичнення християнства” чи – навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші “Різдво”, де християнське таїнство народження Спасителя тонко помережане язичницькими мотивами. Саме воно відбувається в українському, лемківському середовищі. І навіть волфи уподібнюються до лемків: “Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий”, тобто хліб. Образ місяця, що проймає увесь твір, – теж праукраїнський, язичницький символ Різдва, народження нового світу.
До речі, язичницький місячний знак-“золотий горіх” опинився в долоні Матері Божої, втаємниченої у долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння.
Отже, залучаючи творчу фантазію, уяву, автор щільно переплітає християнську й українську традиції, робить інтимним переживання віри.