“Собор” Олесь Гончар проблематика
Головний конфлікт твору “Собор” – зіткнення високої духовності, людяності, правди з облудним фарисейством чиновників, кар’єристів і бюрократів; боротьба світлих сил народу за збереження свого національного коріння, історичної пам’яті, істинний гуманізм.
Основна проблема роману “Собор” – проблема історичної пам’яті народу, є давньою і традиційною у творах як української, так і світової класики. Вона пов’язана і з назвою роману – одухотвореним образом, яких так багато в літературі. У Тараса Шевченка такий образ втілений теж у назвах поем, наприклад: ” Великий льох “, “Холодний Яр”, “Розрита могила”. Серед світових класиків також відомі такі образи – “Собор Паризької Богоматері” Віктора Гюго, “Пармський монастир”Стендаля тощо.
Порушуючи Проблему історичної пам’яті, Олесь Гончар у своєму романі звертається до часів героїчної козаччини, славить народних витязів давнього і недавнього минулого. Зокрема у романі розповідається про мужнього і нескореного царями кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, про героїчну дівчину-підпільницю та ще багато інших героїчних постатей з минулого. У “Соборі” автор засуджує, як і в ” Людині і зброї “, “Прапороносцях”, фізичну і духовну руйнацію.
З проблемою історичної пам’яті органічно пов’язана й інша – потреба “собору душ”, тобто духовної і моральної краси, особистої причетності людини до історичного буття свого народу, прагнення до суспільної гармонії і взаємоповаги.
Автор показує мешканців Зачіплянки у переважній більшості своїй щирими й сердечними людьми, прямими і відвертими, чесними роботягами-трударями, не байдужими до майбутнього своєї землі, до краси собору.
Серед інших, не менш важливих проблем, висвітлених у творі, чільне місце посідає Екологічна, проблема охорони природи. У творі висловлюється тривога за майбутнє людини, яку може чекати непередбачуване через надмірну експлуатацію природних надр. Про це розмірковує персонаж твору, юнак-архітектор, він висловлює свою надію:
| Буде чистота, буде впорядкованість, буде бездимність, будуть росяні троянди в цехах, білосніжно квітуватимуть вишні на подвір’ях заводів… Естетика прийдешності, не може ж вона не прийти… |