Борис Харчук біографія скорочено викладена в цій статті.
Борис Харчук біографія коротко
Борис Микитович Харчук – український письменник
Народився 13 вересня 1931 року в селі Лозах (Збаразький район Тернопільської області) в селянській родині. Після закінчення школи в 1950 навчався в Учительському інституті у Кременці, звідки перевівся в Полтаву.
У 1954 році закінчив історико-філологічний факультет Полтавського педагогічного інституту ім. В. Короленка, пізніше Вищі літературні курси в Москві. Працював науковим співробітником літературно-меморіального музею І. П. Котляревського, журналістом, був завідуючим сектором преси ЦК ЛКСМ України.
Його дебютний твір – автобіографічна повість “Йосип з гроша здачі” (1957).
У 1960 році став першим редактором українського дитячого журналу “Малятко”, пізніше – був відповідальним секретарем журналу “Знання та праця”. Потім повністю присвятив себе творчій роботі.
У 1968 р був в числі підписавших Лист-протест 139 на ім’я Леоніда Брежнєва, Олексія Косигіна і Миколи Підгорного з вимогою припинити практику протизаконних політичних судових процесів.
Жив в Києві. Помер від інфаркту в Ризі 16 січня 1988.
Борис Харчук: твори
- романи:
- “Волинь” (у чотирьох томах, 1959-1965; друга редакція 1988), “Місяць над майданом” (1970; друга назва “Майдан”), “Хліб насущний” (1976), “Кревняки” (1984);
оповідання:
- “Йосип з гроша здачі” (1957), “Планетник” (1958), “З роздоріжжя” (1958), “Станція “Настуся”” (1965), “Закам’янілий вогонь” (1966), “Зазимки і весни” (1967), “Неслава” (1968), “Горохове чудо” (1969), “Помста” (1970), “Материнська любов” (1972), “Школа” (1979), “Невловиме літо” (1981), “Облава” (1981), “Подорож до зубра” (1986).
Коротка біографія Бориса Харчука може бути доповнена цікавими фактами про нього та улюбленими цитатами письменника через форму коментарів.