Оксана Сенатович “Малий віз” скорочено читати Ви можете за 2 хвилин.
Оксана Сенатович “Малий віз” скорочено
Червневе небо обтрушувало в озеро зорі, здавалося, що озеро – це небо. Дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз Дмитрика додому.
Як тільки вдома хлопчик заснув, закрутилися Возові колеса й повезли його у невідоме.
Дмитрик побачив якесь товариство унизу.
То були козаки, які варили куліш і чекали когось – турків, татар, друзів, недругів, але такого дива не ждали. Козаки сказали, що лежнів до гурту не беруть, а як набридатиме, то ще й шаблею відгонять. Дмитрик аж упав із ліжка з несподіванки. Йому дали ложку й запросили до каші. Потім почали розпитувати, скільки йому років, що він шукає. Дмитрик розповів, що йому десять і він має справу до отамана Івана Сірка. А козаки сказали, що їм по триста десять років. А Сірко зараз у Львові, де один письменник пише про нього книжку. Отаман хоче все перечитати, щоб чого про нього не добрехали. І Дмитрик сказав, що посперечався з товаришем про те, чи були в козаків підводні човни. Козаки хитро посміхнулися та повідомили, що їхній отаман саме й радиться у Львові, чи називати ті човни підводними. От тоді хлопчик і прочитає.
Дмитрик сказав, що не може довго чекати. Тоді козаки запропонували Дмитрикові самому оглянути човен, який був схожий на велику жовту черепаху.
Дмитрик хотів залізти в човен, але козаки не пустили, наказали швидко в ліжко лягати, бо скоро вистрелить козацька ракета і його будитимуть. Хлопчик здивувався. Виявляється, у козаків були ще й ракети!
Через кілька днів Дмитрик пішов до міста в книгарню й запитав книжку про Сірка. Але книжки ще не було, і Дмитрик вирішив, що трохи почекає, а потім сам вирушить до Львова знайде Сірка, і поїдуть вони… Куди, поки що не знає.., Але хай Сірко вирішить – Дмитрик справжній козак чи такий собі звичайнісінький шукач пригод.