“Сад Гетсиманський” сюжет

“Сад Гетсиманський” сюжет

“Сад Гетсиманський” – роман Івана Багряного, написаний у 1948–1950 роки. За біблійною легендою, Гетсиманський сад – місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа.

У романі “Сад Гетсиманський” письменник кидає людину у вогненну пащу диявола, “обираючи” для цього нелюдського іспиту на людяність молодого хлопця Андрія Чумака, розповідає про чотирьох синів Якова Чумака, який ніби “супроводжує” і духовно підтримує свого наймолодшого сина лабіринтами внутрішньої в’язниці НКВС, де він з чиєїсь підлої намови мусить пройти всі кола пекла: тортури, нічні допити, образи, знущання, провокації… І. Багряний показує нам, що в той час “червоного дракона” людей вважали за худобу, бидло, шматок ганчірки. Над ними знущалися, мордували, змушували зізнаватись в тому, чого не скоювали, його просто можна назвати “політичним та духовним терором” проти простих, мирних людей.

За час перебування у в’язниці НКВС Андрій Чумака допитували :

1) слідчий Сергеев. Чумак його розколов, бо Сергеев погано спав, ймовірно уві сні його мучили сцени побиття арештантів і методи їх допитів.

2) слідчий Донець. Був найтяжчим слідчим і Чумак ледь не розколовся. Для того, щоб протриматись Чумакові довелось “завербувати” Донця. Випадково Андрій у в’язниці зустрів знайомого Донця і дізнався багато інформації про свого слідчого. “Завербувати” – тобто Андрій зізнався, що вони із Донцем разом колись були десидентами і коли випала нагода в деталях описав Фрею про Донця. За що слідчого теж ув’язнили.

Фінал твору оптимістичний.