Аналіз гуморески “Ля-ля-ля” С. Олійника – тема, ідея, художні засоби, композиція.
“ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ” аналіз
Автор : Степан Олійник
Рік написання: 1981
Тема “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”: відчуття незадоволення ліричного героя від слухання “обридливого “ля-ля-ля!”” у порівнянні з Шаляпіним і Гмирею.
Ідея “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”: уславлення справжніх митців слова і музики; засудження тих, хто не має вміння, хисту, обдарованості, голосу для співів на сцені, а тільки здійснює – “вереск”, “лящання”.
Основна думка:
1) людина полюбляє співати, танцювати, слухати музику, але не кожний сам обдарований у цьому:
2) виконавець пісні по-різному сприймається слухачами або глядачами, оскільки у кожного з них є індивідуальний смак.
Художні засоби “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”
- Повтори: “ля-ля-ля!”; Метафори: “чув весь світ”, “бацати ногами”, “динамік “верещить,. лящить “ля-ля-ля”!”; Епітет: “крикливе “ля-ля-ля!””; Порівняння: “мікрофон. несе, мов гирю,” …верещить, …як недорізаний козел”; Риторичні оклики: “… “ля-ля-ля!”, “запас незайманих джерел!”, “як недорізаний козел”, “у нас подібних співаків”; Риторичне запитання: “збагни – чи спів то, чи розмова?”
Цитатна характеристика діяльності співака на сцені. Виконавець – “цей мікрофон. несе, мов гирю”, “за собою тягне дріт”, “завзято бацає ногами”, “безголосий”, “верещить, .як недорізаний козел!”, “чи спів то, чи розмова?”, “щось шепче й вертиться, кружля”, “лящить обридле, крикливе “ля-ля-ля””.
Композиція “ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ”
Експозиція: порівняння виконання пісні у минулому (Шаляпін, Гмиря) і з теперишнім часом.
Зав’язка: опис поведінки і співу виконавця на сцені, що іронічно сприймається ліричним героєм твору.
Кульмінація: “Та щось багато розвелося У нас подібних “співаків”!”
Розв’язка: таке виконання пісні, як на сцені, можна почути і по радіо.