Характеристика образу Гонти в поемі “Гайдамаки” Шевченка
Іван Гонта, як і Максим Залізняк, – історична особа, який є проводирем повстанського руху гайдамаків. Він перейшов на бік повстанців, бо, перебуваючи на службі у польського магната, бачив, як конфедерати знущаються з людей, зневажають український народ. Визначальна риса Івана Гонти – відданість присязі, вірність клятві.
Найяскравіше і найповніше образ Гонти розкрито в розділі “Гонта в Умані”, де він спершу з Максимом заохочує гайдамаків: “Добре, діти. Отак їх, проклятих!”, а потім до нього приносять його синів-католиків. З цього часу відбувається боротьба Гонти-месника і Гонти-батька.
Гонта – люблячий батько, але все ж-таки народні інтереси беруть гору і він уникаючи всенародного осуду, посилаючись на присягу, вбиває єдиних рідних дітей, хоча знає, що вони безвинні. Він тяжко переживає смерть синів, і хоче помститися за своїх дітей: “Крові мені, крові! Шляхетської крові, бо хочеться пить, хочеться дивитись, як вона червоніє, хочеться напиться…”
Гонта топить своє горе в крові шляхтичів, у руйнуванні, напівбожевільному крикові, страшних чоловічих сльозах. Страждання Івана такі великі, що, здається, небо над ним повинно розколотися або земля під ногами розступитися. Сам Гонта вважає себе пропащим навіки. Ось чому зорі – за фольклорним уявленням “Божі оченьки”, “Божі бджілоньки” – стають для дітовбивці найвищим докором сумління: Праведнії зорі! / Сховайтесь за хмару, я вас не займав, / Я дітей зарізав!
Після цього над ним перемагають батьківські обов’язки : він іде і знаходить тіла дітей і ховає їх : “Гонта мов не чує, синам хату серед степу глибоку будує. Та й збудував. Бере синів, кладе в темну хату…” За козацьким звичаєм накриває їхні очі червоною китайкою. Гонта картає себе за цей вчинок і просить пробачення у синів: “Та благайте, просіть Бога, нехай на сім світі мене за вас покарає, за гріх великий. Просіть, сини! Я прощаю, що ви католики.” Помирає Гонта на чужій землі без похорону і ніхто навіть за ним не зронив сльози. Це, мабуть, було першою карою Бога за вбивство рідних дітей.
У народних переказах немає свідчень про вбивство Гонтою своїх синів-католиків. Шевченко Вводить у поему цей епізод, щоб підкреслити відданість ватажка справі. У цьому Гонта схожий на гоголівського Тараса Бульбу, б о не може відступити, інакше не зможе потім вимагати виконання присяги від інших учасників повстання.
Цитати до образу Гонти з поеми “Гайдамаки” Шевченка ви можете прочитати в наступній статті.