Сербська балада “Смерть матері Юговичів” належить до так званого Косівського циклу, який присвячений лише одному епізоду історії сербського народу – Косівської битві сербів з турками, яка відбулася в 1389 році. Косовські пісні – це поетичне згадка, про давню битву, завдання якої – пробуджувати патріотичні почуття, стверджувати ненависть до ворогів. Пісню “Смерть матері Юговичів” записав для нащадків письменник Вук Караджич.
“Смерть матері Юговичів” аналіз
Мати цілого роду Юговичів чекає звістку про долю своїх дітей і чоловіка, Богдана Юга. Як Ярославна в “Слові о полку Ігоревім”, вона хоче перетворитися на птицю, з орлиним зором і лебединими крилами для того, щоб злетіти над Косовим полем, побачити своїх дітей – живі вони, чи вже вбиті.
Побачивши всю свою сім’ю побитою – дев’ять синів і чоловіка, мати Юговичів застигає у своєму горі:
Але мати дуже серце мала,
Не зронила й однії слёзини;
Коні і соколи – атрибути сербів-воїнів – залишилися без господарів, і мати все терпіла і замкнула своє серце, сліз над загиблими не проливати. Аж ось страшні зловісні ворони, які напилися крові загиблих на Косовому полі, прилетіли з рукою юнака, на якій була золота обручка одного з її синів, Дамяна. Поетичні рядки юнацької пісні порівнюють Дамяна з молодою яблунькою: “Де росла ти, де тебе зірвали?” – розпачливо запитує мати. Серце її переповнюється нестримним невиліковним горем.
Напрудилось тоді серце в нені,
Напрудилось і розбилось з жалю,
По синах, по девьятёх Югенках,
По десятім Юг-Богдані сивім.
Трагічна історія матері Юговичів близька і зрозуміла кожному, хто її читає або слухає. Страшний підсумок війни, смерть рідних людей, оплакування, горе і відчай є не тільки завершенням життя цілого роду. Через долю роду Юговичів ми бачимо долю всього сербського народу, який не на життя, а на смерть бився з мусульманським нашестям. Образ скорботної матері ми знаходимо на кожному клаптику землі, де пройшла будь-яка війна…