Образ Енея в поемі “Енеїда” – один з центральних, але він має не лише позитивні риси характеру, а й негативні. Цитатна характеристика образу Енея “Енеїда” Котляревського Наведена в цій статті.
Характеристика Енея в поемі “Енеїда” Котляревського
Еней – “хлопець хоть куди козак”, троянський царевич, утікач з Трої, головний герой твору “Енеїда” І. Котляревського. Це суперечливий персонаж, з одного боку, ледачий, “на всеє зле проворний”, занадто любить пиячити, гуляти, з іншого боку, коли йдеться про інтереси троянців, громадський обов’язок, Еней веде себе достойно, навіть героїчно.
Портрет, зовнішність Енея
Цей відчайдушний пройдисвіт і бездомний волоцюга Еней не молодий: його син від першого шлюбу Іул – юнак, “військо-ватажок начальний”. Проте Еней перебуває в самому розквіті сил, бо в південних країнах одружуються дуже рано: дівчата – в 12–14 років, хлопці – в 14–15, нерідко і раніше
Прямий, як сосна, величавий, Бувалий, здатний, тертий, жвавий, Такий, як був Нечеса-князь, На нього всі баньки п’ялили, І сами вороги хвалили, Його любив всяк – не боявсь.
Риси характеру Енея
1. Позитивні:
а) сміливість і відчайдушність;
б) завзятість і розсудливість;
в) відвага і хоробрість;
г) близькість до народу;
д) простота і щирість;
е) уміння швидко орієнтуватися в обстановці;
є) критичне ставлення до самодержавства, панства.
2. Негативні:
а) легковажність і безжурність;
б) нестійкість і непослідовність;
в) пристрасть до хмільних напоїв;
г) боягузливість і безпорадність.
Образ Енея “Енеїда” Котляревського
Еней у поемі – козацький ватажок, “моторний і завзятіший од всіх бурлак”, гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги (“Еней тоді купався в бразі”); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,- побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був “п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея “опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило”
Вдача Енея дуже суперечлива – він може бути “хлопець хоть куди козак”, а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя:
… моторний,
Ласкавий, гарний і проворний,
І гострий, як на бритві сталь.
Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що “не знав із ляку, де стояв”. У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, “божественний троянець” …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, “Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп”
Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя Розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога – насамперед заслуга хороброго війська:
Еней один не роздягався,
Еней один за всіх не спав;
Він думав, мислив, умудрявся…
Еней – справжній Ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем – врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки.
В бою Еней – насамперед, лицар: “лежачих не займає”, але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: “правдивий чоловік”, “як бува у нас, хотів останнім поділиться ” тощо.
Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.