Образ Виборного з твору “Наталка Потавка” – Зображує всіх представників сільської верхівки. Виборний Макогоненко – тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця. Характеристика виборного з цитатами наведена в цій статті.
“Наталка Полтавка” характеристика Виборного
Риси характеру Виборного
1) Позитивні:
а) почуття гумору, дотепність;
б) врівноваженість і благодушність.
2) Негативні:
а) хитрість і підступність;
б) лицемірство і самовдоволення;
в) крутійство і корисливість;
г) підлабузництво і бездушність;
д) показна доброта.
Найвиразніша риса виборного – Крутійство і корисливість. Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину.
“Ти умієш увернутися – теє-то як його – хитро, мудро, недорогим коштом,- говорить він виборному, вмовляючи його згодитися висватати Наталку. На ці ж риси вдачі “старшого в селі” вказує і Микола: “…чоловік і добрий був би, так біда – хитрий, як лисиця… і на всі сторонни мотається: де не посій, там і уродиться, і уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже”
Виборний Добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки (“Золото – не дівка)”), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра. Він влучно і стисло характеризує Наталчиних “женихів”, які мимохідь згадуються у п’єсі: про дяка, котрий, за словами возного, “знаменитий своїм басом”, виборний каже, що він “п’є горілки багато і уже спада з голосу”; про волосного писаря і підканцеляриста Скоробрепіенка виборний говорить, що це “жевжики обидва і голі… як хлистики “. Під час сватання Наталки зовнішня, показна добродушність і доброзичливість виборного була машкарою, під якою ховалася лицемірна лисиця
Щоб умовити Наталку вийти за Возного, Макогоненко дуже Хитро веде переговори, залякуючи її гіркою долею “вічної дівки” і прославляючи возного як доброго жениха. Така нещирість і користолюбство, В одного боку, викликають антипатію у глядача, проте виборний – неоднозначний персонаж. Він виявляє симпатію до простих бідних людей і зневажає чиновників-хабарників, яких називає “п’явками”, відмовляється брехати на користь возного, бо брехня – “то гріх”. До того ж у побуті виборний – Товариська людина, весела і жартівлва.
Без маски Макогоненко виступає тоді, коли бачить, що справа одруження возного з Наталкою безнадійно рухнула. Він кричить на Петра, виганяє його з села, в один голос з возним обіцяє “запроторити” його туди, “де козам роги правлять”, а Наталці і Терпелисі на догоду ввозному загрожує: “Зараз до волосного правленія та і в колоду”. В цій сцені, підлещуючись перед начальством, з погордою ставлячись до бурлак, гримаючи на Наталку і Терпилиху, виборний Макагоненко виступає як типовий представник тогочасної сільської влади
У мові виборного є багато приказок, прислів’їв, дотепних виразів, наприклад: “Лучше живий хорунжий, як мертвий сотник”; “Вже куди не кинь, то клин”; “Удар лихом об землю” та інші обірвані речення, недомовки є також виявом дотепності цього персонажу.
Виборний дуже вражений безкорисливістю бідного парубка і визначає, що “такого чоловіка, як Петро, зроду не бачив”. Людські почуття у виборного беруть верх над низьким, корисливим. На виборного і возного великий вплив зробив не стільки сам вчинок, скільки наявність у Петра грошей: значить цей бурлака не такий уже і бідний, а раз так, то його можна поважати