” Лігейя ” (англ. Ligeia) – розповідь відомого американського письменника Едгара Аллана По, написана і вперше опублікована в 1838 році. “Лігейя” вважається одним з кращих творів Едгара По.
“Лігейя” скорочено
Автор розповіді починає свою історію з того, що він ніяк не може згадати, де і коли він познайомився з леді Лігейєю. Вони познайомилися і через деякий час одружилися. Оповідач описує всю красу і пишність Лігейї. За його словами, ніяка муза не змогла б зрівнятися з красою Лігейї. Вона була шалено красива і розумна, завжди змогла б підтримати розмову і поговорити про щось цікаве. Автор описує її божественне обличчя, і, за його словами, очі Лігейї були самі таємничі. У ці очі він дивився по ночах, бажаючи зрозуміти їх загадку.
Але хороше життя тривало недовго. Незабаром Лігейя захворіла важкою хворобою і помирає. В останній день свого життя вона попросила чоловіка прочитати вірш, написаний нею. Після цього почалося марення, і життя Лігейї закінчилося.
Через місяць після смерті дружини автор зустрічає леді Ровену Тревеніон з Тревейна. Вони одружуються і переходять жити в абатство, імені якого автор не бажає називати. Він описує кімнату, в якій вони спали. Так проходить чимало часу. Незабаром Ровена захворює. Автор згадує Лігейю. Хвороба викликала у неї видіння і марення. За її словами, вона чула звуки, бачила різні фігури, але автор не вірить їй до тих пір, поки сам не бачить таємничу прозору фігуру, коли ходить за вином Ровени.
Потім він побачив прозорі, майже невидимі краплі, які лилися до рота Ровени. Через декілька днів вона помирає. До похоронів її тіло залишається в кімнаті. Автор не міг заснути із-за незрозумілих звуків: плач, дихання, шелест. Коли він підійшов до тіла Ровени, її губи заворушилися. Автор був переконаний, що вона жива, проте слуг покликати не міг, тому що вони перебували далеко. Він нічого не міг вдіяти. Ровена ворушилася все більше і більше. Незабаром вона встала на ноги і впала на руки головного героя. Її обличчя змінилося. Це була леді Лігейя.