“Енеїда” історія створення буде цікавою і для тих хто читав поему, і для тих хто лише збирається ознайомитися з її змістом.
“Енеїда” історія написання і видання
Над “Енеїдою” І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта – в 1809 р., п’ята – в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825–1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.
1798 р. Перше видання “Енеїди” з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: “Любителям малоросійського слова”. Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пурпури заслуговує на схвалення.
1808 – друге видання “Енеїди” . Його опублікували в типографії Івана Глазунова в Санкт-Петербурзі на основі видання 1798 року. Текст поеми і словник були скопійовані з помилками. Це видання, так само як і перше, вийшло без відома і згоди Котляревського.
1809 Року, за фінансової підтримки Семена Кочубея, Іван Котляревський закінчив написання четвертої частини “Енеїди” і видав її разом із попередніми трьома окремою книжкою: “Вергилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий, Санктпетербург, в медицинской типографии”. На окремій сторінці Котляревський зазначав, що попередні публікації вийшли в світ без його згоди. Книжка містила словник з першого видання, а також авторський додаток під назвою “Дополнение к малороссийскому словарю”, що мав 153 слова. Чимало помилок лишилися не виправленими.
1821 Року Котляревський закінчив написання п’ятої частини “Енеїди”, а 1827 року – шостої. Письменник також склав новий українсько-російський словник до “Енеїди” на 1547 слів на базі першого словника з видання 1798 року. З біографічних нарисів про Котляревського відомо, що він працював над “Енеїдою” до кінця життя. Незадовго до смерті автор продав рукопис харків’янинові О. А. Волохінову, який видав його завершений твір у шести частинах в 1842 Році.
Вихід у світ “Енеїди” став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.
Джерела написання Енеїди:
– досвід своїх попередників;
– різдвяні, великодні вірші мандрівних дяків;
– реальна дійсність того часу;
– усна народна творчість;
– творчість Г. Сковороди та бурлескно-сатирична література ХVІІІ ст.;
– матеріал з епізодами про життя українських козаків, старшин, селянства, міщан, священиків, учнів;
– жартівливі ліричні вірші, інтермедії до шкільних драм.