Борис Грінченко хронологічна таблиця

Борис Грінченко хронологічна таблиця життя і творчості наведена в цій статті.

Грінченко Борис Дмитрович – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Обстоював поширення української мови в школі та в установах.

Псевдоніми Бориса Грінченка: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Борис Грінченко хронологічна таблиця

Дата Подія

9 грудня 1863	Народився на хуторі Вільховий Яр, Харківської губернії (тепер Сумська область) у родині відставного офіцера із збіднілих дворян.
1874	Поступив до Харківської реальної школи. Тут Грінченко зближується з народницькими гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув’язнення. Йому заборонили продовжувати навчання.
1881-1893	Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко вчителював на Слобожанщині і Катеринославщині. У 1881 в журналі “Світ” було надруковано його перші поезії.
1884	Оповідання “Чудова дівчина”, збірка поезій “Пісні Василя Чайченка”
1885	“Сама, зовсім сама”
1886	Збірка “Під сільською стріхою”
1890	“Олеся”,повість “Соняшний промінь”
1891	Грінченко спільно з Іваном Липою, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців. Оповідання “Украла”, повість “На розпутті”
1893	Збірка “Під хмарним небом”
1896	“Яка тепер народна школа в Україні”
1897	“Дзвоник”
1898	“Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн”
1884–1900	Працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти І. Череватенка, організував на Підросійській Україні видавництво популярних книжок українською мовою. Повість “Серед темної ночі”
1901	Повість ” Під тихими вербами”
З 1902	Жив і працював у Києві.
1904	Став одним з лідерів новоствореної Української демократичної партії. Очолив ліву течію УДП, яка утворила Українську радикальну партію
1906	Співробітник газети “Громадська думка” та редактор журналу “Нова Громада”. “Народні вчителі і вкраїнська школа”
1906-1909	Очолював київську “Просвіту”. Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив ряд шкільних підручників, серед яких “Українська граматика”, “Рідне слово”.
6 травня 1910	Помер у Оспедалетто (Італія). Похований письменник на Байковому кладовищі, біля дочки.