Чорт на дзвіниці (англ. The Devil in the Belfry) – сатиричне оповідання Едгара Аллана По 1839 року. У цьому оповіданні По висміює президента Сполучених Штатів Мартіна Ван Бюрена, голландця за походженням, і його виборчу кампанію.
“Чорт на дзвіниці” скорочено
У сонному, нудному голландському містечку Вондервоттейміттісе (в іншому перекладі – Школькофремене), жителі якого тільки й роблять, що з почуттям власної гідності курять трубки, квасять капусту і пишаються своїм годинником, вважаючи, що будь-які зміни в житті шкідливі, а за приміськими пагорбами нічого немає, з’явився дивний суб’єкт, маленького зросту, в чепуристому вбранні.
За пару хвилин до полудня він вихляючою ходою, граючи щось неймовірне на величезній скрипці, спустився з пагорбів, попрямував прямо на міську площу, заліз на вежу, побив доглядача і зробив з міським годинником щось таке, після чого він стали бити опівдні тринадцять разів. Життя містечка було настільки підпорядковане розпорядку, що слідом за головним годинником “зайву” годину відбили всі годинники в місті, за цю годину встигли прогоріти всі трубки городян, зіпріла вся заквашена капуста, діти зголодніти. Довершили піднятий переполох кішки й свині, що влаштували страшний розгардіяж на вулицях міста. І все через одного прибульця, якого тепер ніяк не можуть прогнати з дзвіниці.
“Чорт на дзвіниці” аналіз
Під Вондервоттейміттісом Едгар По, можливо, вивів Нью-Йорк, як відомо, заснований голландцями. У місто “вторгається” якийсь “чорт”, ймовірно, ірландець, судячи з його зовнішнім виглядом і того, що він грає на величезній скрипці “Judy O’Flannagan and Paddy O’Rafferty” – прізвиська ірландських іммігрантів.
Критики часто порівнюють розповідь з іншого сатирою – “Історія Нью-Йорка” (A History of New-York) Вашингтона Ірвінга, написану ним під псевдонімом “Diedrich Knickerbocker”.