Орган зору є вельми чутливим і одним з важливих наших аналізаторів. За допомогою органу зору людина сприймає світ. Зорова сенсорна система забезпечує одержання уявлення про освітленість предмета, його кольорі, формі, величині, відстані, на якому він знаходиться від нас, про рух предмета.
Сенсорна система зору
Зір – багатоланцюговий процес, який є проекцією зображення на сітківку унікального периферичного оптичного приладу – ока. Потім відбуваються збудження фоторецепторів, передача і перетворення зорової інформації в нейронних шарах зорової системи, а закінчується зорове сприйняття прийняттям вищими корковими відділами цієї системи рішення про зоровому образі.
Зорова система дає мозку більше 90% сенсорної інформації.
Зорова сенсорна система складається з:
– периферичного відділу (органа зору – ока),
-провідникового відділу (зорового нерва),
– центрального відділу (основу становить зоровий центр кори кінцевого мозку).
Будова і функції ока
Очне яблуко розташоване в заглибині черепа – очній ямці. Воно вкрите трьома оболонками.
Зовнішня оболонка – білкова – складається переважно з колагенових волокон і оберігає око від механічних ушкоджень. Спереду вона переходить у прозору рогівку.
Під білковою розташована Судинна оболонка, пронизана густою сіткою кровоносних судин. Спереду судинна оболонка переходить у райдужку, пігменти якої визначають колір очей. У центрі райдужки є отвір – зіниця. Діаметр зіниці змінюється рефлекторно залежно від яскравості освітлення. За зіницею розташований кришталик – прозора двоопукла лінза діаметром близько 9 мм.
Внутрішня оболонка – сітківка – вистеляє дно очного яблука. Сітківка містить фоторецепторні клітини, які сприймають світло, і нейрони, які переводять світловий сигнал в електричні імпульси та формують зоровий нерв. Місце виходу із сітківки зорового нерва називають сліпою плямою, оскільки ця ділянка не містить фоторецепторних клітин. На відстані 4 мм від неї є жовта пляма – місце найкращого зору. Порожнина ока заповнена желеподібною масою – склистим тілом.
Рецептори сітківки – палички і колбочки – відрізняються як за будовою, так і за функціями. З колбочками пов’язано денний зір, а з паличками – сутінковий. В паличках мається речовина червоного кольору – родопсин. На світлі, в результаті фотохімічної реакції, він розпадається, а в темряві відновлюється протягом 30 хвилин з продуктів власного розщеплення. Ось чому людина, увійшовши в темну кімнату, спочатку нічого не бачить, а через деякий час починає розрізняти предмети.
В колбочках міститься інше світлочутливе речовина – іодопсін. Він розпадається в темряві і відновлюється на світлі протягом 3-5 хвилин. Розщеплення іодопсін на світлі дає колірне відчуття. З двох рецепторів сітківки до кольору чутливі тільки колбочки, яких в сітківці три види: одні сприймають червоний колір, інші – зелений, треті – синій. Залежно від ступеня збудження колбочок і поєднання подразнень сприймаються різні інші кольори та їх відтінки.
Допоміжний апарат ока. Слізний апарат, окорухові м’язи, повіки та вії складають допоміжний апарат ока. Слізний апарат складається зі слізної залози, що розміщується в ямці лобової кістки й виробляє сльозу, і носослізної протоки, по якій надлишок сльози видаляється в носову порожнину. Сльоза зволожує поверхню ока, видаляє чужорідні тіла й містить бактерицидну речовину лізоцим.
Шість окорухових м’язів здійснюють різноманітні рухи очних яблук. Верхня та нижня повіки захищають око від різних впливів. Внутрішня поверхня повік вистелена оболонкою – кон’юнктивою. По краях повік розташовуються вії, котрі виконують захисну функцію.
Порушення зору
У людей з нормальним зором на сітківці виникає чітке зображення предметів, так як воно сфокусовано на центр сітківки. Порушення нормальної діяльності шару паличок в сітківці викликає захворювання, відоме під назвою “куряча сліпота”, що виражається в тому, що з настанням темряви людина абсолютно втрачає зір.
Здатність ока розглядати предмети при різній яскравості освітлення називається адаптацією. Вона порушується при нестачі вітаміну А і кисню, а також при втомі.
Порушення зору часто є наслідком ненормальної довжини очного яблука. Короткозорість розвивається при збільшенні поздовжньої осі ока. Очне яблуко збільшено в розмірі, зображення далеких предметів навіть за відсутності акомодації кришталика виходить перед сітківкою. Такий очей ясно бачить тільки близькі предмети і тому називається короткозорим. Окуляри з увігнутими стеклами, відсуваючи зображення на сітківку, виправляють короткозорість.
При вкороченні осі очного яблука спостерігається Далекозорість. Зображення фокусується позаду сітківки. Для виправлення потрібні двоопуклі скла. Стареча далекозорість розвивається зазвичай після 40 років, коли кришталик втрачає еластичність, твердне і втрачає здатність міняти кривизну, що заважає чітко бачити на близькій відстані. Око втрачає здатність до ясного бачення різно віддалених предметів. Вроджена далекозорість пов’язана із зменшеною величиною очного яблука або слабкої заломлюючої силою рогівки або кришталика. На відміну від старечої, при вродженої далекозорості аккомодація кришталика може бути нормальна.
Гігієна зору
Дотримання простих правил гігієни зору дозволяє попередити перенапруження і уникнути порушень зору.
Необхідно, щоб робоче місце було добре освітлене, але не надто яскравим світлом, який повинен падати зліва. Джерела штучного світла повинні бути прикриті абажурами.
При читанні, письмі, роботі з дрібними предметами відстань від об’єктів до очей має становити 30-35 см. Шкідливо читати лежачи або в рухомому транспорті.
Щоб уникнути інфекційних захворювань очей, потрібно берегти їх від пилу, від різних механічних впливів, не терти руками, витирати тільки чистим хусткою або рушником. Розлад зору може виникнути через нестачу вітаміну А.