Вірш “Ельдорадо” Самійленка наповнений гострим критичним ставленням поета до суспільних і державних порядків царської Росії та псевдопатріотизму української ліберальної інтелігенції.
ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО “ЕЛЬДОРАДО “
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо –
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє –
У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка –
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають –
Та не вголос, та не вголос.
Там уряд “блюде” закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає –
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють “без проволочки”,
А не винен, то й відпустять –
Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там на те хрести й медалі –
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п’ють самую воду –
Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро –
Язиками, язиками.
Там широка воля слову:
Кожний пише все, що знає,
А цензура ліберальна –
Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить –
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки
Не то значні, а й лакеї,
А пани всі мови знають –
Крім своєї, крім своєї.
Там зійшлися всі народи:
Москалі, “хахли”, поляки,
І живуть вони так дружно –
Як собаки, як собаки.
Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься –
Русь єдина, Русь єдина.
3 січня 1886