“Марія” аналіз роману Уласа Самчука – тема, ідея, головні герої, сюжет.
“Марія” Улас Самчук аналіз
Рік написання – 1933
Літературний рід: епос.
Жанр “Марія” : роман-хроніка.
Тема “Марія” : хроніка життя української жінки як відображення долі селянства.
Ідея “Марія” : звеличення праці, любові, материнства, України.
Головні герої “Марія” : Марія, її перший чоловік Гнат Кухарчук, другий – Корній; Демко, Максим, Лаврін і Надійка (діти Марії й Корнія).
“Марія” Улас Самчук сюжет
“Книга про народження Марії” : народження Марії – смерть її батька – закоханість у Корнія – Корнія забирають на сім років у царську армію в матроси – одруження Марії з Гнатом – народження в них дитини й смерть через хворобу – повернення Корнія – розлучення Гната й Марії.
“Книга днів Марії” : розбудова нового життя Марії з Корнієм – народження сина Демка, а згодом Надійки й Максима – будівництво просторої хати – Корній знову у війську на російсько-японській війні – Гнат спалює на Великдень Маріїну оселю – повернення Корнія – народження сина Лавріна – смерть Демка в німецькому полоні від голоду – більшовицький переворот – одруження Надійки – більшовицька робота Максима на селі.
“Книга про хліб” : тотальне винищення українського селянства голодомором 1930-х років – Максим звинувачує брата Лавріна в контрреволюції – Марія й Корній під тиском Максима переходять у будинок, покинутий висланими в Сибір сусідами – смерть Маріїної онуки й самогубство дочки – Корній убиває сина Максима і йде помирати в поле разом зі старим собакою – сповідь Гната перед Марією – смерть Марії.
“Марія” Улас Самчук критика
Роман має присвяту: “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933”.
“Марія” посідає особливе місце в нашій літературі. Це, здається, перший мистецький твір, де відтворено голодову трагедію українського народу 1933 p. І написаний він того ж страшного 1933-го. Автор не був свідком того нелюдяного шаленства, що відбувалося в ті роки в Україні. Проте його творча уява з неймовірною правдивістю наблизила читачів до тієї безпрецедентної трагедійної події. Він дав твір великої життєвої й мистецької правди. Його присвята книги: “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933” – звучить і звучатиме вічно як мементо морі, як вічне прокляття й оскарження тих, що допровадили людей до такого стану.
Роман розгортається у двох планах: з одного боку – у плані суто людському, особистому, психологічному. Людей зображено з усіма властивими їм високими й низькими інстинктами, сильними й слабими рисами характеру, добрими й поганими вчинками. З іншого – у плані соціальних, суспільних стосунків і подій, у рамках яких людина провадить своє особисте життя. Подати в реальній мистецькій єдності ці два плани – це велика трудність для кожного автора. Улас Самчук, тоді ще зовсім молодий автор, успішно переміг цю трудність. Сприяли цьому, на нашу думку, три мистецькі компоненти:
- глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його душі, його воління; неповторно авторові, пристрасно-життєдайні, ми б сказали, рубенсівські, а дехто твердить – довженківські, образи українських людей, української природи; властивий тільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, що, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті й тримає читача в постійному напруженні.
Саме ці три компоненти творять високомистецьку цілість сюжету, Де людина, природа й соціальне життя виступають як органічні складники процесу (Г. Клочек).