“Маруся” Григорій Квітка-Основ’яненко аналіз – тема, ідея, жанр, проблематика, сюжет, дійові особи та інші питання розкриті в цій статті.
“Маруся” Квітка-Основ’яненко аналіз твору
Рік написання – 1832
Літературний рід: епос.
Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).
Тема: зображення життя українського селянства, праці, побуту і звичаїв народу.
Ідея: засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.
Основна думка: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого.
Головні герої “Маруся”
- Маруся – головна героїня, донька Наума Дрота; Наум Дрот – багатий селянин, батько Марусі; Настя Дрот – мати Марусі, дружина Наума Дрота; Василь – наречений Марусі. Олена – подруга Марусі.
Проблематика “Маруся”
– батьки і діти;
– соціальна нерівність;
– життя і смерть;
– пошуки щастя.
“Маруся” сюжет повісті
Твір починається описом Наума Дрота, багатого й побожного селянина, і його дружини Насті. Автор розповідає про їхню доньку Марусю, роботящу, красиву і покірну дівчину. Зав’язка розпочинається тим, що Маруся іде на весілля, куди її запросили дружкою. Там вона знайомиться із старшим боярином Василем, і між ними майже одразу виникає кохання.
Наступного дня Маруся з подружкою Оленою йде на базар, Василь напрошується їх супроводжувати. Дорогою назад Олена повернулася до міста, тож пара на певний час залишилась на самоті. Вони призналися одне одному про свої почуття; того ж дня у них відбулося побачення біля озера.
Василь довго відвідував Марусю, і одного дня заслав старостів. Але Наум Дрот відмовив хлопцю, мотивуючи це тим, що його можуть забрати в рекрути. На довгий час закохані розлучаються, згодом Василь з’являється і розповідає, що навчився грамоти, а його хазяїн обіцяв найняти “найомщика”, який стане солдатом замість хлопця. Василь ще раз сватається до Марусі і цього разу отримує згоду від її батька.
Василь повинен поїхати до Одеси і Москви, тому наречені розлучаються. Маруся сильно тужить без коханого. Утім, більше вони не зустрілися, оскільки одного дня Маруся застудилася, сильно захворіла і невдовзі померла. Василь повернувся у той же день, коли померла його наречена. З туги за нею він іде до монастиря, де став ченцем, але незабаром помер.
Композиція “Маруся”
Будова твору своєрідна, відповідає різким змінам сюжетної лінії. Немає у “Марусі” розподілу повісті на частини, тільки спираючись на зміст, можна виділити три частини: позасюжетний вступ, сюжет, моралізаторські висновки.
У першій частині розміщені філософські роздуми автора про сенс життя людини, декларується одна з провідних ідей традиційного народного світогляду – фатальність долі. Тобто життя людини залежить від божої волі (а далі – від бажань начальства), їй треба скорятись, не намагатись щось змінити.
Г. Квітка-Основ’яненко пропонує простому селянину спосіб життя раба: багато працюй і не про що не думай. Так живуть Наум і Настя.
У другій частині розгортаються дії. Деякі сюжетні зміни повісті виглядають штучно, надумано, зате наслідують ідеї, задекларовані у вступі. Вагомими й важливими елементами сюжету стають талановито написані картини природи, описи народних свят і обрядів, колоритні репліки й коментарі.
Трагічна розв’язка передує епілогу – третій частині повісті. По суті, епілог є повчанням, моралізаторською настановою. Наум і Настя після смерті Марусі їдуть до Василя вже в Києво-Печерський монастир. Василь служить там дияконом. Але вони спізнилися, бо коханий Марусі помер, страждання потроху знищували його душу, а тіло він заморив сам нескінченними постами. Саме третя частина повісті нагадує змістом давньоруський жанр – житійний (опис життя й мук святих). Такі аналогії у повісті цілком виправдані. Жанр релігійної літератури, її морально-дидактичні настанови були дуже близькі авторові.
Експозиція: знайомство з героями твору – родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.
Зав’язка: зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.
Кульмінація: смерть Марусі, її поховання.
Розв’язка: страждання Василя – ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.