Михайло Стельмах “Гуси-лебеді летять” аналіз – тема, ідея, жанр, головні герої, сюжет та інші питання розкриті в цій статті.
“Гуси-лебеді летять” аналіз твору
Рік написання: 1963
Жанр : автобіографічна повість
Тема “Гуси-лебеді летять”: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком.
Ідея “Гуси-лебеді летять”: автор закликає не бути “холоднооким”, уміти бачити красу, любити рідну землю, що “така свіжа, така м’яка, мов колиска”, “щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились”.
Герої твору “Гуси-лебеді летять”
Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян – це полюс добра.
А полюс зла – улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, “скупий рицар” дядько Володимир, дядько Сергій з його “темною душею”…
Особливості твору “Гуси-лебеді летять”
– розповідь від першої особи;
– автобіографічність;
– символічний образ гусей-лебедів;
– зв’язок з народознавством;
– наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв).
Про що “Гуси-лебеді летять”
Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,- там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних “політбесідах”, згадуючи і про підступну “багряницю”, Антанту, розруху. “Рощот панам” вони вже дали – поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще “коли настала революція”. Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля.
Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: “…колись усі були люди, а тепер стали – куркулі, середняки і злидні”; “…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше”.
“Гуси-лебеді летять…” історія створення
У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство – “Гуси-лебеді летять”, де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість “Гуси-лебеді летять” М. П. Стельмах Присвятив своїм батькам – “з любов’ю і зажурою”.
У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці – під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).