Михайло Старицький хронологія життя і творчості відомого українського письменника викладена в цій статті.
Михайло Старицький хронологічна таблиця
14 грудня 1840 – народився у селі Кліщинці Золотоніського повіту на Полтавщині (тепер – Черкаська область) в родині дрібного поміщика.
1851-1856 – роки навчання у Полтавській гімназії
1852 – Старицький залишився круглим сиротою, і відтоді турботи про його виховання взяв на себе двоюрідний брат його матері – В. Р. Лисенко, батько М. В. Лисенка.
1858–1859 Навчання в Харківському університеті
1860 – починає навчання в Київському університеті. До цього періоду належать перші оригінальні вірші та переклади Старицького українською мовою творів Крилова, Пушкіна, Лєрмонтова, Огарьова, Міцкевича, Байрона, Гейне, а також перші спроби драматургічної творчості: лібретто опери “Гаркуша” за п’єсою О. Стороженка і сатиричної оперети “Андріяшіада”.
1864 – Разом із Лисенком він створює у Києві аматорський гурток, силами якого на вечорі пам’яті Шевченка Року було показано “Наталку Полтавку”.
1865 Були надруковані перші твори письменника. Старицький був справжнім учителем молодих українських письменників і відіграв велику роль в організації літературного і громадського життя 1890-х pp.
1871 Старицький організовує разом з Лисенком Товариство українських сценічних акторів, яке давало спектаклі за їх творами.
1878 Під тиском імперської влади Старицький змушений був емігрувати на деякий час за кордон.
1881 Після повернення з-за кордону він видає перші свої поетичні збірки (“З давнього зшитку. Пісні та думи”), п’єси “Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка”, “Не судилось”
1882 Видання “Гамлета” Вільяма Шекспіра у перекладі Старицького
1883 Михайло Старицький став керівником і режисером першої об’єднаної української професійної трупи. Видавав український альманах “Рада” (вийшло два випуски).
1883 – 1885 М. Старицький очолює і забезпечує матеріально першу об’єднану українську професійну трупу
1887–1888 Трупа Старицького з успіхом виступає в Москві та Петербурзі, а згодом гастролює у містах Поволжя, у Вільно, Мінську, Тифлісі.
1895 – залишив театральну діяльність і цілком віддався літературній творчості.
1903 написав історичний роман “Разбойник Кармелюк” російською мовою.
27 квітня 1904 – Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.