Легенда “Чому пес живе коло людини?” – уславлює народну мудрість.
“Чому пес живе коло людини?” аналіз
Тема: пошуки собакою небезпечного місця для житла, яке вона віднайшла тільки поруч із людиною.
Ідея: уславлення людської мудрості, сили, могутності, людина – цар природи.
Собака (дворовий). Створений дияволом з глини (Ушицький повіт); проте він є найближчою до людини твариною і єдиним його вірним та надійним другом. Зліпивши першу людину й лишивши її просушуватися на сонці, Господь приставляє сторожувати собаку.
Наведемо на доповнення одну невелику легенду, записану в Харківському повіті; про те, як собака був спочатку без шерсті, а також про вміння собак деяких порід невтомно плавати і навіть пірнати, мабуть, дали початок легенді про те, що собаки спершу жили у воді, і тільки згодом стали жити на землі.
Якщо собака риє ямки, то хто-небудь помре в домі; якщо виє – буде пожежа.
У Літинському повіті, ймовірно, під впливом біблейської оповіді про покарання пророком Єлисеєм дітей, що насміхалися з нього (Друга Книга Царів: 2, 23-24), а також під впливом апокрифічного Іnfantial Evangelium і різних легенд про перетворення дитини. Коли Спаситель ходив по землі, то в одному селі хлопчик особливо переслідував його, бігаючи за ним і гавкаючи, подібно до собаки. Спаситель прокляв хлопчика за це і перетворив на собаку.
Собаку не слід убивати з рушниці: вона зіпсується та не буде придатна вже для полювання. Якщо когось укусить собака, то треба засипати рану його ж перепаленою шерстю: це – найкращий і найнадійніший засіб. Хто обдере із собаки шкуру, тому цілий рік не можна ходити до церкви – гріх (Старобільський повіт), а якщо він колотиме після того кабана, то сало смердітиме.