“При місяці згадую брата” Ду Фу
Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.
І брат мій далеко, розлучені ми – чи навіки?
Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;
Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, –
Пожежі війни все палають вві сні й наяву…
“При місяці згадую брата” Ду Фу аналіз
Вірш “При місяці згадую брата” сповнений тривогою, самотністю, занепокоєнням, висланим подіями війни й розлукою з рідними, невизначеністю майбутнього, тим, що немає звістки чи відповіді на лист від брата.
Провідною Ідеєю цього вірша є засудження війни.
Художні прийоми, які використовуються у творі – це протиставлені війна і мир, світ людей і світ природи об’єднують тривожність, втома від страшних подій війни. Протиставлені також рідний край та чужина.
Можна вважати трагедію ліричного героя його особистою трагедією. Завдяки цьому вірш набуває загальнолюдського значення.