“Розвивайся ти, високий дубе…” аналіз
Вірш І. Франка “Розвивайся ти, високий дубе…” написаний у дусі народної пісні. Він має таку структуру й образи, які характерні для усної народної творчості. У творі звучать заклики, близькі народові, наведено загальновідомі факти з історії України, означено шляхи боротьби народу за своє майбуття.
Вид лірики : громадянська.
Жанр : вірш-алегорія.
Тема : віра в майбутнє своєї нації.
Ідея революції: заклик єднатися, щирою працею вiдродити матiр-вiтчизну.
Основна думка: боротьба українського народу за свої соціальні й національні права
Провідний мотив – віра у світле майбутнє України та її народу, заклик до єднання, до щирої праці, яка відродить матір-вітчизну.
Віршовий розмір. Вірш написаний п’ятистопним хореєм, що чергується з тристопним, але наявність пірихіїв та порушення ритму у четвертому рядку демонструє тяжіння до фольклорних форм, для яких таке явище властиве. Використання близької до фольклорної форми дає змогу точніше зрозуміти підтекст.
Римування : паралельне (суміжне).
Композиція твору. Твір починається окличним реченням-звертанням, у якому поет наголошує на тому, що скоро прийде весна красна, символ оновлення життя. Ось тоді Україна встане з колін, вільна і щаслива, єдина, непомежована, пригорне теплою рукою своїх дітей. Поет низкою риторичних питань запитує і стверджує думку про те, шо українці вже достатньо “наслужились Москві і ляхові” і вже багато наточилось “братерської крові”. Рефреном звучать слова-закликн до високого дуба – розвиватися, бо вже скоро буде весна красна, до українських людей – вставати, єднатися та брататися “в товариство чесне”. Тільки тоді в щирих трудах “Вкраїна воскресне!”
Образи твору. Центральний образ твору – це образ матері-України.
“Розвивайся ти, високий дубе…” художні засоби
Народний психологічний паралелізм: картина весняного розквіту – картина розквіту України; дуб – символ сили, духовної міці; весна – пора оновлення; отже, це образи-символи, характерні для фольклору.
Епітети “тяжкії кайдани”; “славна, вільна, одна, нероздільна Україна”; “тепла рука”; “діти нещасливі, блудні сиротята”; “святеє діло”; “щира дружба” передають емоційне ставлення автора.
Метафори “Україна встане”, “щезнуть межі, що помежували”, “згорне мати до себе всі діти”; гіперболу “мало наточились братерської крові” використано, аби переконати читача, викликати в уяві знайомі образи й асоціації (зокрема алюзії на твори Шевченка Підкреслюють наступність і спорідненість позицій двох великих поетів у відношенні до України).
Іван Франко написав твір у XIX ст., але цей вірш залишається актуальним і за наших часів, адже в ньому йдеться про незалежну, вільну Україну, про єднання й щиру дружбу. У творі звучать заклики підніматися “на святеє діло, на щирую дружбу” за те, щоб бути “газдою, не слугою” у власній хаті.