Композицію та сюжетні лінії роману “Герой нашого часу” Ми розглянемо в цій статті.
“Герой нашого часу” композиція роману
Роман Лермонтова Складається з п’яти частин-повістей, кожна з яких має свою назву, свій сюжет і жанр. Головний герой об’єднує всі ці повісті в одне ціле, у єдиний роман.
Гвардійський офіцер Печорін прибуває до місця свого призначення. По дорозі він заїжджає в Тамань, звідти – у П’ятигорськ. За дуель із Грушницьким Печоріна висилають на службу в далеку фортецю, де відбуваються події, про які в повісті “Бела” розповідає добре знайомий з Печоріним штабс-капітан Максим Максимович. Епізодом з цього періоду життя Печоріна є повість “Фаталіст” – частина щоденника (“Журналу”) головного героя твору. Проходить декілька років. Печорін виходить у відставку та їде до Персії. По дорозі туди він востаннє зустрічається з Максимом Максимовичем (“Максим Максимович”).
У романі Лермонтова ці повісті розташовані в іншому порядку. Розпочинає роман повість “Бела”, потім – “Максим Максимович”, далі – “Тамань” і “Княжна Мері”, закінчується роман повістю “Фаталіст”.
Така послідовність переслідує мету, яка випливала з ідейного задуму,- ширше та глибше розкрити складну особистість Печоріна. Автор писав:
“Історія душі людської, хоча б найдрібнішої душі, є чи не найцікавіше і найкорисніше, ніж історія цілого народу…”
У трьох перших частинах оповідь йде від імені Максима Максимовича й автора, у трьох останніх – від імені самого Печоріна. Звістка про смерть героя припадає на середину роману. Вона забарвлює наше сприйняття того, що відбувається, в інші, трагічні тони. Сторінка за сторінкою поступово розкривають сутність характеру головного героя. Спочатку Максим Максимович не може остаточно зрозуміти мотиви поведінки молодого офіцера, але відчуває надлом у його світобаченні. Читач також не завжди може схвалювати поведінку Печоріна, допоки не отримає пояснення від самого Печоріна.
Роздратований Максим Максимович передає автору папери Печоріна. У “Передмові” Лермонтов висловлює своє особливе ставлення до щоденника, називаючи його автора “героєм нашого часу”. Він хоче показати, що люди, подібні Печоріну, дедалі частіше зустрічаються в суспільстві і що вони – зовсім не гірша його частина, а чуйний натягнутий нерв. Поява таких людей свідчить про хворобу суспільства.
Печорін шукає засіб від нудьги, намагається ввійти, проникнути в чуже життя. Але скрізь він зайвий, усім завдає горя: руйнує побут дрібних контрабандистів, змушуючи їх виїхати і кинути сліпого хлопчика Янку напризволяще. Він холоднокровно убиває Грушницького на дуелі – не лише тому, що є людиною честі, але й тому, що в пошуках розмаїтості життя готовий ходити по вістрю леза.
Роман має кільцеву композицію – дія розпочинається і закінчується у фортеці. Це – замкнуте коло, з якого герою не вибратися. Пошук слави, пошук ризику, пошук любові, спроба творчості – усі спроби Печоріна влитися в суспільство зазнають краху. Лермонтов послідовно показує нам зовнішнє і внутрішнє, справжнє і наносне в “герої нашого часу”. Композиція роману не лише розвінчує його, але й допомагає нам зрозуміти його суть, його долю, його трагедію.