Персоналії
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст.
Бачинський Юліан (1870 – після 1934) – сусп.-політ. діяч, публіцист. Був членом РУРП, з 1899 – УСДП. Б. 1895 опублікував працю “Україна ірредента” (“Україна незалежна”), де обгрунтував необхідність політ. самостійності України. Був членом парламенту ЗУНР. Б. у 20-х рр. XX ст. приїхав в УСРР, де був 1934 арештований і засланий, дальша доля невідома. Автор книги “Українська еміграція в Америці”.
Левицький Євген (17.01.1870, с. Сидорів, тепер Гусятинського р-ну Тернопільської обл. – 21.11.1925, Відень) – сусп.-політ. діяч, публіцист. Навчався у Віденському ун-ті. Л. – один із засновників РУРП (1890) і УНДП (1899), був співавтором програм обох партій, працював у партійних друкованих органах. Обирався депутатом австрійського парламенту (з 1907) і Укр. Нац. Ради ЗУНР (1918-1919). Згодом Л. займався адвокатською практикою у Відні. Автор багатьох статей на політ. та культурологічні теми.
Нагірний Василь (11.01.1848, с. Гірне, тепер Стрийського р-ну Львіської обл. – 25.02.1921, Львів) – сусл.-політ. діяч, інженер, архітектор. Закінчив Федеральну політехнічну школу в Лозанні (1875, Швейцарія). Н. – один з гол. організаторів споживчого кооперативу “Народна торгівля” (1883, її довголітній директор), т-ва “Дністер” (1892), фізкультурного т-ва “Сокіл” (1894, його голова до 1900) та ін. о-цій. Як архітектор побудував ряд церков, деякі – разом з сином, архітектором Євгеном Нагірним.
Олесницький Євген (5.03.1860, с. Вел. Говилів, тепер Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. – 26.10.1917, Львів) – сусп.-політ. діяч, адвокат, публіцист, журналіст. Закінчив Львівський ун-т (1891). О. – організатор гром. життя у Стрию (нині Львівська обл.) і Галичині в цілому. Був одним з творців найбільших укр. госп. товариств “Сільський господар”, “Маслосоюз” та ін. О. відіграв важливу роль у творенні УНДП (1899), 1900-1910 був послом галицького сейму, 1907-1917 – депутатом віденського парламенту. Активно працював як журналіст, був редактором журналу “Зеркало” і видавцем “Русько-української бібліотеки”. 1915 О. став членом ТУР. Діяч був приятелем І. Франка, послужив прототипом гол. героя повісті “Перехресні стежки”. О. залишив спогади “Сторінки з мого життя” (1935).
Павлик Михайло (псевд. М. Галицький, М. Іванів, Хмара, М. Коломийчук, Максим, Михайло, М. По-куцький, М. Ткаченко; 17.09.1853, с. Монастирськ, тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – 26.01.1915, Відень) – гром.-політ. діяч, публіцист і письменник. Навчався у гімназії в Коломиї та Львові. Під впливом М. Драгоманова перейшов на нац. та соціалістичні позиції. Спільно з І. Франком видавав журнал “Громадський друг”, альманахи “Дзвін” і “Молот”, разом з М. Драгомановим і С. Подолинським у Женеві (Швейцарія) часопис “Громада” (1879-1882), редактор газет “Батьківщина” (1889), “Народ” (1890-1895), “Хлібороб” (1891-1895), “Громадський голос” (1898-1903). За свої політ, погляди був 5 разів ув’язнений, ЗО разів суджений. П. разом з І. Франком були засновниками УРП (РУРП, 1890). Дійсний член НТШ, його перший бібліотекар (1897-1904). 1914 був заст. голови ГУР. Автор повістей “Пропащий чоловік”, “Вихора”, численних оповідань, наук, праць та ін.
Франко Іван (27.08.1856, с. Нагуєвичі, тепер Дрогобицького р-ну Львівської обл. – 28.05.1916, Львів) – видатний письменник, гром. і політ. діяч, учений, нац. ідеолог. Батько П. і Т. Франків. Навчався на філос. ф-ті Львівського (1875-1878, 1880), Чернівецького (1890), Віденського (1890-1893) ун-тів. 1.07.1893 отримав ступінь доктора філософії Віденського ун-ту. Ф. – перший серед укр. літераторів, який заробляв на життя тільки літ. працею. Автор бл. 4000 літ., публіц. і наук, творів. Вільно писав трьома (укр., польською, нім.), а здійснював переклади з 14 мов. Ф. був редактором і членом редакцій низки періодичних видань, зокрема “Друг” (1878), “Зоря” (1883-1886), “Народ” (1890-1895), “Літературно-науковий вісник” (1898-1907). Брав активну участь у гром. і політ, житті. У жовтні 1890 Ф. був співзасновником РУРП, 1899 – УНДП, тоді ж за сприяння М. Грушевського став дійсним членом НТШ. Активну участь у політ. житті припинив 1904. З 1908 різко погіршився стан здоров’я Ф., але він продовжував працювати. За своє життя пройшов складну світоглядну еволюцію. У 90-х рр. XIX ст. прийшов до повної підтримки ідеї політ. самостійності України. 1976-1986 видано зібрання творів Ф. у 50 томах.
Читайте тему ” Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії у другій половині 19 ст “, щоб розширити свої знання.