“Сто тисяч” аналіз твору передбачає визначення теми, ідеї, проблематики, жанру, особливостей композиції та сюжету.
“Сто тисяч” аналіз
У комедії “Сто тисяч” І. Карпенко-Карий висміює хазяїв, для яких багатство стало метою всього життя, а не засобом для існування. Такі люди ладні продати все на світі, навіть щастя власних дітей, аби тільки збільшувати маєтки.
Ганяючись за прибутками, Герасим Калитка стає жертвою шахраїв, що грають на його жадобі та отримують від цього великий визиск.
Тема “Сто тисяч” : зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80–90 роках XIX століття.
Ідея “Сто тисяч” : викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).
Основна думка: автор бичує сатирою страшною всіх і сміхом крізь сльози сміється над пороками і змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. “Буде здоров’я, будуть і гроші…”
Жанр “Сто тисяч” : комедія.
Головні герої “Сто Тисяч”
- Герасим Никодимович Калитка – багатий селянин, Параска – жінка його. Роман – син їх. Савка – кум Герасима, селянин. Бонавентура – копач. Невідомий – єврей. Гершко – фактор. Мотря – наймичка. Клим – робітник.
Проблематика “Сто тисяч”
- батьки і діти; прагнення збагатитися заради задоволення власних потреб; бідність і багатство; добро і зло; моральність і аморальність.
Композиція “Сто тисяч”
Драматичний твір складається з 4 частин, кожна з яких поділена на яви.
Експозиція: знайомство автором читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами – Герасимом Калиткою, Бонавентурою, Савкою, Невідомим, сином Герасима Романом і наймичкою Мотрею, показує обставини, в яких живуть дійові особи, їх стосунки і прагнення.
Зав’язка: восьма ява першої дії твору, коли Невідомий домовляється з Калиткою про те, що у визначений час він передасть йому на вокзалі за 5 тисяч справжніх грошей 100 тисяч фальшивих.
Розвиток дії: гонитва Калитки за наживою, за грошима. У другій та третій діях комедії показано, що кожний вчинок Калитки, кожна його думка підпорядковані безглуздій жадобі збагачення, накопичення грошей і землі. Він нещадно експлуатує наймитів, підганяє до роботи сина і дружину, в одруженні сина шукає засобів збагачення.
Кульмінація: четверта дія комедії, коли Малофес попереджає Калитку, щоб він не барився з купівлею землі у Смоквинова, бо її поспішає придбати Жолудь. Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок “грошей” і починають ділитися. Настає найвищий момент напруження дії: в мішку замість фальшивих грошей були пакунки чистого паперу. Невідомий виявився спритнішим шахраєм, ніж Калитка, і обдурив його, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу.
Розв’язка: п’єса “Сто тисяч” закінчується тим, що обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура. Драматург показав всю потворність моралі Калитки, висміяв його мрії, поведінку, дії.
Сюжет “Сто тисяч”
Головний герой п’єси Герасим Никодимович Калитка, сільський багатій. На початку п’єси він зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому махінацію – купити 100 тис. фальшивих рублів, заплативши за них тільки п’ять тисяч. Він залишає Калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. Калитка сам боїться піти в банк з фальшивими асигнаціями, і вмовляє зробити це свого кума. Тим часом інший єврей, фактор Гершко Маюфес, пропонує Герасиму надійнішу справу – позичити п’ять тисяч рублів поміщику під залогу його земель. Поміщик не зможе повернути гроші, й земля опиниться в руках Калитки.
Кумова поїздка до міста вдалася. “Фальшиві” гроші прийняли. Тоді Герасим зважується на махінацію в повному об’ємі, отримавши мішок “грошей”. Втім “гроші” виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. Втративши п’ять тисяч (Насправді, у останню мить він дає три тисячі замість п’яти) Калитка пробує повіситися, але його врятував копач Бонавентура. Прийшовши до тями обдурений “махінатор” промовляє: “Пропала земля Смоквинова! Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря”, на чому п’єса завершується.
Окрім основної лінії п’єса містить також і побічні, мета яких краще розкриття характеру головного героя. Одна з побічних ліній – кохання сина Калитки Романа з наймичкою Мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. Він мріє поріднитися з мільйонером Терентієм Пузирем. Однак, коли Роман відвідав Пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. Коли кум повернувся з міста з радісними звістками, Калитка, бажаючи потайки відсвяткувати подію, погоджується на заручини Романа і Мотрі, аби не виникло підозр щодо справжньої причини свята. Лінія копача Бонавентури вводить у комедію протилежність Калитці – мрійника, який присвятив своє життя тому, щоб ураз розбагатіти, знайшовши закопаний скарб. Образ дружини Калитки, працьовитої простої жінки, допомагає показати скупість Герасима – він, наприклад, змушує її ходити три версти до церкви пішки, жаліючи коней.
Новаторство І. Карпенка-Карого в п’єсі “Сто тисяч”
Нове полягає у творі у тому, що в ньому виникають елементи авантюрної драми – жанру, давно відомого в західноєвропейській драматургії, але нового для української. До того ж проблеми, порушені у цій п’єсі, є актуальними, “болючими” і в нашій сьогоднішній дійсності.
Особливості назви “Сто тисяч”
Першою п’єсою, що вийшла з-під пера драматурга після того, як він позбувся “гласного нагляду”, була комедія “Гроші”, написана в 1889 році. Того ж року автор надіслав її до цензури, але звідти вона повернулася з написом: “К представлению признано неудобным”. Після переробки комедія була дозволена до постановки під зміненою назвою – “Сто тисяч”. На думку самого автора, ця назва твору буде краще відповідати його сюжету. Адже ж справа йшла не взагалі про гроші та їхнє значення для селянина, а саме про суму в сто тисяч, яку наважився придбати Калитка на свої п’ять тисяч. У 1890 р. комедія була поставлена на сцені.