На межі XX століття вийшли друком твори Р. Рільке, які засвідчили його творчу зрілість. Це були дві збірки – “Книга годин” (1901 – 1905) і “Книга картин” (1902-1906). Чималу роль у появі цих книжок відіграли мандрівки письменника Україною в 1899 та 1900 роках
Райнер Марія Рільке та Україна
Подорожі Рільке Україною
В Україну поет приїхав вперше на початку червня 1900 року. Рільке приїхав до Києва і прожив у місті близько двох тижнів. Після столиці він протягом двох місяців мандрував Україною та по Волзі – великій російській річці. Подорожуючи Україною, поет плив Дніпром “в край чудової України”. Рільке відвідав Кременчук, від цього міста він потягом поїхав до Полтави. Письменника цікавили не лише українські міста, а й села: він хотів “природу і людей зблизька побачити”. Враження від побаченого відбилися у віршах “В оцім селі стоїть останній дім…”, “Карл XII, король шведський, мчить по Україні”. Останнім пунктом подорожі поета Україною був Харків.
Об’єкти інтересу австрійського поета в Україні
Р. Рільке дуже цікавився давніми церквами і соборами, “в яких багато старих картин і дорогоцінних реліквій”. Незабутнє враження справила на нього Києво-Печерська лавра, яку він згадає в “Книзі годин” у колі безсмертних творінь людства – Венеції, Риму, Флоренції, Пізи й Троїце-Сергієвої лаври. Поет познайомився з творчістю Т. Г. Шевченка в російських перекладах, відвідав його могилу у Каневі. Особливий інтерес виник у поета до Київської Русі, до доби козаччини. Рільке познайомився з Остапом Микитовичем Вересаєм, відомим кобзарем, виконавцем українських пісень та дум. Саме його “Пісню про правду і кривду”, за виконання якої Вересая неодноразово заарештовували, Рільке використав у своєму творі “Пісня про Правду”.
Відбиття вражень про Україну у творчості поета.
Рільке написав два оповідання з українського побуту – “Як старий Тимофій помирав співаючи” та “Пісня про Правду” (1900). Останній твір був присвячений Україні і просякнутий українським національним колоритом: поет згадує у “Пісні…” про важливі для нашого народу історичні події, згадує відомих історичних осіб (Остряниця, Наливайко, Кирдяга, Кукубенко, Бульба, Голокопитенко, Остап Вересай), розповідає про важливу роль ікон у духовному житті українського народу, відображає звичаї і традиції українців, змальовує чудові картини природи нашої країни, використовує українські топоніми та імена (Київ, Дніпро, Південна Русь, Україна, Запорозька Січ, Петро Якимович, Остап, Олекса, Якилина, Мар’яна)
Значення подорожі Україною для Рільке та його творчості
Подорож Україною стала для поета важливим кроком у пізнанні слов’янського світу та його духовних і культурних цінностей. Побачене під час мандрівки стало для Рільке поштовхом до пробудження у ньому нових відчуттів природи та реального світу. Познайомившись з українською природою, нацією, письменник назвав Україну своєю “духовною батьківщиною”.