“Зимовий етюд” Володимир Підпалий написав 25 січня 1968 року.
“Зимовий етюд” Володимир Підпалий аналіз вірша
Тема – Зображення краси зими
Жанр – Етюд
Ідея – Возвеличення зими в Україні
Ліричний герой вірша “Зимовий етюд” настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло.
“Зимовий етюд” Підпалий
Трішки туману і трішки інею,
неба льодинку холодну –
на шлях…
Вечір, мов казка, над Україною
казка, як вечір,
аж синьо в очах…
Там, за тополями,
за огорожами,
де місто тікає на ніч в степи –
все запорошене,
все насторожене,
вся Україна заслухалась –
і не спить…
На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: “вечір, мов казка” і “казка, як вечір”.
Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий – коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.
Не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: “місто дихає у степи”, “все насторожене”, “Україна заслухалась і не спить”. Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, складаючи разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.