Бомарше “Севильский цирюльник” скорочено
Події відбуваються у XVIII столітті в Севільї.
Дія 1
Сцена 1 . На одній з вулиць Севільї зібралися музиканти, щоб акомпанувати молодому графу Альмавіва, який саме співає серенаду своїй коханій Розін. Але всі старання марні – Розіною суворо опікується старий доктор Бартоло. Роздратований граф зі своїм слугою Фіорелло відпускають музикантів.
З’являється бадьорий і радісній цирульник Фігаро. Граф, із сумою грошей у руках, кличе Фігаро до себе на допомогу, щоб влаштувати своє одруження з Розіною, і вони починають розробляти план дій. Але їх обговорення перериває доктор Бартоло, що саме вийшов із дому – він бурмоче про те, що сам сьогодні ж має намір одружитися з Розін. Це чують граф і Фігаро.
Тепер обидва змовники вирішують діяти швидко. Користуючись відсутністю Бартоло, Альмавіва знову заводить серенаду і цього разу представляє себе як Ліндор. Розіна відповідає йому прихильно з балкона і раптом швидко віддаляється, почувши чиїсь кроки у себе в апартаментах. Винахідливий Фігаро тут же придумує, як вчинити: Альмавіва переодягнеться солдатом і наче п’яний увійде до дому зі словами, що його полк розташовано в місті і він буде жити тут. Ця ідея подобається графу, і сцена завершується веселим дуетом, в якому закоханий граф висловлює свою радість з приводу перспективи успіху всієї затії, а цирульник радіє успіху проекту, що вже приносить заробіток.
Сцена 2. Будинок доктора Бартоло. Розіна вперше признається в своїй любові до невідомого виконавця серенад Ліндору, потім клянеться назавжди належати йому, незважаючи її опікуна, з яким вона зуміє справитися. Після вона щиро розмовляє з Фігаро, цирульником, і менш щиро – з доктором Бартоло.
Дон Базиліо, вчитель музики, повідомляє своєму старому другові доктору Бартоло, що в місто прибув граф Альмавіва і що він є таємним коханцем Розіни. Граф Альмавіва обурений. Тим часом Фігаро розповідає Розіні, що бідний хлопець на ім’я Ліндор закоханий у неї і що було б добре з її боку написати йому листа. Розіна вже написала листа, і вона вручає його Фігаро, щоб той передав його цьому юнакові. Далі Розіна намагається спрямувати на хибний шлях свого старого опікуна, говорячи йому всякі нісенітниці. Він все це бачить і розуміє.
Доведений до сказу цим зазіханням на його гідність, доктор Бартоло говорить, що неможливо так поводитися, і він наказує Розіні сидіти під замком у своїй кімнаті.
Незабаром після цього входить граф Альмавіва, згідно з планом переодягнений солдатом кавалерії і зображає з себе п’яного; він заявляє, що розквартирований в будинку лікаря. Протести лікаря не допомагають: явно п’яний солдат не приймає ніяких доказів волі від доктора і загрожує йому шпагою, викрикує і лається – але при всьому цьому йому вдається по секрету дати Розіні знати, що він – Ліндор. Все перетворюється в жахливу метушню, у міру того, як один за одним до цього всього приєднуються служниця Берта, цирульник Фігаро і вчитель музики Базиліо. Через шум, в будинок вривається міська варта. Удаваний солдат майже арештований, але йому вдається виявити перед офіцером своє справжнє звання. Перша дія закінчується тим, що кожен учасник визнає, що вся ситуація зовсім божевільна.
Дія 2
Картина 1. З початком другої дії загальна плутанина навіть ще більше посилюється. Граф Альмавіва з’являється в будинку доктора Бартоло в новому обличчі – вчителя музики: у чорній мантії і професорському капелюсі сімнадцятого століття. Він говорить, що з’явився замінити дона Базиліо, який захворів, і наполягає дати урок музики Розіні. Доктору Бартоло не подобається ця “сучасна музика”, він співає старомодний сентиментальний романс.
Секундою пізніше з’являється Фігаро з тазиком для гоління; він наполягає на тому, щоб поголити доктора. І поки обличчя лікаря в мильній піні, закохані роблять приготування для втечі сьогодні ж увечері. Але тут приходить дон Базиліо. Звичайно ж, він зовсім не хворий, але в чарівному квінтеті кожен переконує його в тому, що у нього гарячка, і він, непомітно отримавши від графа важкий гаманець (аргумент!), відправляється додому “лікуватися”. Всі ці незвичайні дії збуджують у доктора підозри, і в кінці ще одного чудового концертного номера він всіх проганяє з дому. Тоді, за контрастом, звучить дотепна маленька пісенька Берти, служниці, яка розмірковує про дурість всіх тих старців, які на старості років збираються одружитися.
Картина 2. За вікном буря. Через вікно в кімнату проникає спочатку Фігаро, а за ним граф, загорнутий у плащ. Вони готові до втечі. Але спочатку, однак, їм належить переконати Розіну в тому, що їхні наміри благородні, оскільки досі вона не знає, що Ліндор і граф Альмавіва – це одна й та ж особа. Раптом виявляється, що драбини немає! Пізніше з’ясовується, що прибрав її доктор Бартоло, коли вирушав влаштовувати всі справи свого весілля з Розіною.
І ось, коли з’явились Базиліо і нотаріус, за якими послав доктор Бартоло, граф підкуповує їх, щоб вони зареєстрували його шлюб з Розіною. Базиліо він пропонує перстень; в іншому випадку – дві кулі зі свого пістолета. Поспішна церемонія ледве закінчилася, як повертається доктор Бартоло у супроводі офіцера і солдатів. І тут усе з’ясовується. Доктор навіть певною мірою упокорюється такому результату, коли граф запевняє його, що не потребує посаг Розіни і той може залишити його собі. Комедія закінчується, як і повинна закінчуватися комедія, загальним примиренням.