Просто містика якась, – розповідав приятель про подію, що уразила його. У нього з проміжком в півтора місяці з коліс "Жигулів" відлетіли два ковпаки. І сталося це в одному і тому ж місці – біля станції метро на Садовому кільці в Москві. Ви скажете збіг? Можливо. Але чому саме там де дорога найбільш рівна, без яких-небудь вибоїн? Леонід наїжджає за день до ста кілометрів (живе за містом) і для ковпака природніше було б відвалитися де-небудь на путівці. Але немає…
Можливо ми і не обернули б на цю розповідь жодної уваги, але спрацювало те, що пізніше ми назвали "законом пачки". І незабаром ще одна знайома повідала нам дуже схожу історію. Ганна Петрівна повернулася з Нової Зеландії. Там їй довелося поїздити на автомобілі. І одного дня у неї злетів ковпак з колеса. Як же був її подив, коли зупинившись, вона виявила на узбіччі дороги цілу колекцію ковпаків, що відірвалися… Серед них лежав і від її машини.
Ці схожі події сталися практично одночасно в різних кінцях світу. І ми поставили собі питання: "Чому ковпаки відлітають на певних ділянках дороги?" Читач, звичайно, може подумати про деяких особливої властивості місцях типа "Бермудського трикутника"…. Але нам здалося, що суть зовсім не в цьому. Кожен з вас стикався напевно в житті з ситуаціями, коли деякі події або факти об’єднувалися по певних інформаційних ознаках. Наприклад в одному з інститутів всі начальники мали пташині прізвища – Соколів, Грачев, Воробйовський, Беркутів… Або велика частина співробітників виявлялася раптом одного знаку Зодіаку… Жодного виразного матеріалістичного пояснення для цього не існує. І люди звиклися вважати це грою випадку. Але ми спробували знайти в цій грі деяку закономірність. І експериментально довели, що в природі існує "закон пачки" – по аналогії із складеними разом листами паперу.
Для дослідів ми використовували генератор випадкових чисел, який за принципом своєї дії нагадує рулетку. Схема досліджень проста -компьютер прокручує за спеціальною програмою числа від 1 до 100, і знов від 1до 100. І так до переривання, яке відбувається при натисненні експериментатором клавіші. Оскільки час одного циклу "прокручування" складає 0,02 секунд, а час переривання вибирався довільно (з проміжком в декілька секунд), то жодних підстав для виникнення яких-небудь упорядоченностей не було. Спеціально угадати для цього потрібний час переривання неможливий. Словом, за всіма законами фізики і математики у нас повинен був виходити чисто довільний ряд чисел. Проте незабаром ми звернули увагу, що якщо певним чином сконцентрувати увагу оператора, то в таблицях починали виникати чітко впорядковані серії. Так ми отримали таблицю, де майже половина чисел йшла по убуванню 16, 15, 14 і так далі… Це було якраз те, що ми назвали "пачкою". І, до речі, вірогідність спостереження такої "пачки" (ми підрахували) фантастично низька – приблизно 10 в мінус двадцятої міри.
Пояснити це випадковим збігом було б найпростішим. Але дійсність багато складніше. Ми вважаємо, що ці експерименти лише ще раз нагадали про недозволені питання, що накопичилися в науці. Так, наприклад, у фізиці не існує реального пояснення феномену, коли
два фотони, що розлетілися в різні боки ( хоч в протилежні кінці Всесвіту) нез’ясовним чином реагують на зміну стану один одного. Так, наприклад, якщо експериментатори вирішать яким-небудь чином змінити характеристики однієї частки, тут же ці параметри змінить інша. Це відбувається миттєво! Означає передача інформації від фотона до фотона відбувається швидше за швидкість світла, що ставить учених перед вибором: або визнати, що теорія відносності Ейнштейна невірна, або допустити, що існує деяка третя сила, яка одночасно зумовила і вирішення експериментатора змінити параметри одного з фотонів, і вплинула на характеристики часток.
Ми відносимо себе до тих, хто визнає наявність цієї третьої сили. На наш погляд це ні що інше, як… інформація, яка не просто відображає стан матеріального світу, але і є його рушійною пружиною, існуючи поза подіями ще до того, як вони реалізуються. Якщо величина цієї сили досить велика, вона і породжує серію однотипних явищ – ту саму "пачку", про яку ми вже говорили. Ну, а несе вам ця "пачка" смугу успіхів (або невдач) залежить від вашого відношення до подій. Узяти того ж невдалого аргентинця, що намагався накласти на себе руки. Можна звичайно сказати, що невдале самогубство природне продовження фатальної невезухи. Але можлива і інша точка зору – це було початком смуги неймовірного везіння. Адже це диво – вижити після таких поранень!