“Конвалія” вірш Лесі Українки та аналіз вірша Лесі Українки “Конвалія” викладено в цій статті.
Леся Українка “Конвалія” аналіз
Коли Лесі було тринадцять років, з’явився її перший друкований вірш… “Конвалія”.
Вперше надрукований був в журналі “Зоря”.
У вірші “Конвалія” Леся Українка розкриває силу життя природи. Байдуже, навіть жорстоке ставлення людей до життя цієї невеликої ніжної рослинки, бо ж знищила людина її для хвилевої втіхи. (Людяність, любов до природи)
Тема “Конвалія”: Авторка показує зневажлива ставлення до тендітної конвалії багатої панночки; хоче щоб панночка була покинута своїм коханим, як конвалія покинута нею.
Ідея “Конвалія”: уславлення ніжної краси природи:щастя не може бути вічним “недовго й ти моя панно, будеш утішатись”.
Основна думка “Конвалія”: Нешанобливе, зверхнє ставлення панів до простих людей.
Вірш Лесі Українки “Конвалія”
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу залу,
Понесла її з собою
Панночка до балу.
Ой на балі веселая
Музиченька грає,
Конвалії та музика
Бідне серце крає.
То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,
А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.
Промовила конвалія:
“Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!”
Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою
Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.
Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись
Та по балах у веселих
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..