Прислiв’я про природу – це спостереження попередніх поколінь про закономірності природних явищ. Прислiв’я про природу українською особливо важливо знати дітям, адже це підштовхне їх задавати багато питань, чому саме так говорять люди вже багато століть.
Прислiв’я про природу
- Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур! Мороз не велик, та стоять не велить. Буває март за всіх варт. Як прийде марець, то замерзне старець. Вночі тріщить, а вдень плющить. Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий. Блискавка блисне – й камінь трісне. До першого грому земля не розмерзається. Грім гримить – хліб буде родить. Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває. Кинь ячмінь в болото – вбере тебе в золото. Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба урожай. Сухий марець, мокрий май – буде жито, як той гай. Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай. Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Майська роса коням краще вівса. Що може вродить камінна гора, коли в їй води нема! Ярь – наш отець і мати, хто не посіє, не буде збирати.
Прислiв’я про природу на українській мові
- Овес каже: сій мене в грязь – буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото – буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Сій овес в кожусі, жито в брилі. Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається. Посій в пору, будеш мати зерна гору. Хто рано посіє, рано й пожне. Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку. Сій хліб у годину – будеш їсти кожну днину. Посієш вчасно, то і вродить рясно. Не вважай на урожай, а гречку сій. Весна днем красна, а на хліб тісна. Ластівка день починає, а соловей його кінчає. Де багато пташок, там нема комашок. Як багацько птиць – не буде гусениць. Як сіно косять, то дощів не просять, – самі йдуть. діждемо літа та нажнемо жита – по ставимо в копки та вдаримо гопки. Раді люди літу, а бджоли цвіту.
Прислiв’я про природу для дітей
- Раз літо родить. Двічі літа не буває. Влітку один тиждень рік годує. Літо на зиму робить. Літо збирає, а зима з’їдає. Літом ногою копнеш, а зимою рукою візьмеш. Коси, коса, поки роса, а як роса додолу, то ми додому. Швидше жніть до обніжка, то буде пирогів діжка. Як зелене жати, то нічого не мати. Садок літом – як кожух зимою. Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає. Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь! Зима спита, де літом був. Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб, а як мак, то не так. Сім год мак не родив і голоду не було. Як уродить метлиця, буде хліб сниться. Коли ся риба ловить, тоді хліб не родить. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. Трапляється і такий год, що на день по сім погод. І за доброї години ожидай лихої днини. У петрівку день – рік.
Прислiв’я та приказки про природу
- Восени ложка води, а цебер грязі. Не вважай на врожай, а жито сій,- то хліб буде. Прийшов спас – держи рукавиці про запас. Прийде врем’ячко – достигає яблучко й само відпаде. Восени і курчата курми будуть. Восени і горобець багатий. Осіння муха боляче кусає. Пищить снігур – скоро зима буде. Синиця пищить – зиму віщить. Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха. Сумний грудень і в свято, і в будень. Зимою сонце світить, та не гріє. Зимове сонце – як вдовине серце. Зимне тепло – як мачушине добро. Зимою сонце крізь плач сміється.
Українські прислiв’я про природу
- Як зазиміє, то й жаба оніміє. Хоч мороз і припікає, зате комарів немає. Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно. Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає. Зимою деньок, як комарів носок. Зимова днина така: сюди тень, туди тень, – та й минув день. Якби не зима, то б літо було довше. Зимою бійся вовка, а літом мухи. Зима без снігу – літо без хліба. Багато снігу – багато хліба. Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.
Прислiв’я про природу – це скарбниця народної мудрості, а прочитавши їх ви згадаєте багато приказок, які говорили ще наші бабусі.