“За Сибіром сонце сходить” – пісня про Кармалюка, який організував повстанські загони і боровся проти панів на Поділлі у 1813–1835 рр. Тут відтворені конкретні історичні події першої половини ХІХ ст.
“За Сибіром сонце сходить” аналіз твору
Тема “За Сибіром сонце сходить” : розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від “владик”:
Ідея “За Сибіром сонце сходить” : возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати допомогу тим, хто її потребує.
Основна думка: “З багатого хоч я й візьму – Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю”.
Жанр “За Сибіром сонце сходить” : історична пісня.
Композиція “За Сибіром сонце сходить”
- Експозиція: повернення У. Кармалюка із Сибіру. Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених. Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною. Розв’язка: переслідування і засудження героя владою.
Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності.
Художні засоби “За Сибіром сонце сходить”
- Метафори: “сонце сходить”, “прийшла туга до серденька”. Епітети: “славні хлопці”, “хороші хлопці”, “світ великий і розкішний”. Повтори: “дзвони дзвонять”, “нехай…”, “світ великий”, “при дорозі подорожньою”. Риторичні оклики: “Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!”, “Як не має він грошей – Треба йому дати!”, “А здорові, хлопці!”, “Благослови, отче!”, “Світ великий і розумний Та ніде ся діти!”, “Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!”. Порівняння: “А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!” Риторичні запитання: “Зібрав собі славних хлопців,- Що ж кому до того?”, “Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?”.
Характеристика образу Устима Кармалюка
Цитатна характеристика Устима Кармелюка
“…Не маю долі”; “…Немає пристанища, Ані своєї хати”; “Зовуть мене розбійником, Кажуть – розбиваю. Ще ж нікого я не вбив, Бо й сам душу маю”; “З багатого хоч я й візьму – Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю”; “Я од журби гину”; “…Треба в лісі жити, Бо не маю хати”; “Пішов би я до дітей – Красу мою знають”;
“А мене… Як звірюку гонять”.
У пісні “За Сибіром сонце сходить” розповідається про повернення Кармалюка із Сибіру і його боротьбу проти експлуататорів. З ім’ям свого ватажка трудящі маси того часу зв’язували болі свої і радощі, сподівання і надії (“Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте”).
Вони виявляють до Кармалюка як народного месника велику пошану і любов, оспівують і прославляють його у своїх піснях. У народній творчості Кармалюк виступає незвичайним красенем і могутнім богатирем.
Кармалюк не лише мститься панам за кривди, а й прагне соціальної справедливості, він роздає бідним усе те, що забирає у поміщиків та багатіїв. Він ставить громадські, народні справи вище від особистих.
Людське лихо і убозтво та гаряче бажання запобігти йому змусило Кармалюка покинути дружину, дітей і стати борцем проти кріпацтва:
Маю жінку, маю діти,
Та я їх не бачу.
Як згадаю про їх муку –
Сам гірко плачу!
Трудящі маси селянства ненавиділи панщину, тяжкі повинності та непосильні податки і з гнівом протиставляли свою убогість розкошам багатіїв. У пісні підкреслюється, що Кармалюк боровся проти гнобителів не один, а разом з вірними йому людьми, бойовими друзями, яких він називає “славними хлопцями”. Боротьбу проти панства, яку самовіддано веде Кармалюк, народ схвалює як справедливу і священну справу.
Звичайно, Устим Кармалюк не був і не міг бути в тодішніх умовах свідомим революціонером, який би піднісся до боротьби проти царизму, до політичних вимог, щодо до зміни державних порядків.
Тому очолений ним рух селянства мав стихійний, неорганізований характер. А робітничий клас тоді ще не був цілком сформований і не міг внести в селянський рух елементи організованості і політичної свідомості.
Не дійшовши до розуміння справжніх шляхів боротьби із соціальним злом, нерівністю, народний месник обмежувався вимогою справедливого розподілу майна і грошей, відібраних у багатіїв, між бідними людьми. Ясна річ, що вибраний Кармалюком шлях боротьби за соціальну нерівність був нереальним, не міг принести перемоги, але в той же час він мав прогресивний характер.