“Притча про блудного сина” читати повністю має кожен, адже вона досить повчальна.
Притча про блудного сина – одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Сюжет цієї притчі у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця Бога.
“Притча про блудного сина” читати
У чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: “Дай мені, тату, цю частину маєтку, яка мені належить у спадок!”.
Батько поділив маєток і роздав синам те, що їм належало.
Невдовзі молодший син забрав все, що йому було розподілено, і подався до далекого краю. Там він жив марнотратно і розтратив там весь маєток. Якраз тоді наступив у цьому краї великий голод і молодший син, залишившись без драхми, почав бідувати.
Щоб не померти з голоду, молодший син найнявся пасти свиней у одного господаря цього бідового краю. Він голодував, бо йому не дозволяв господар їсти навіть того, що їли свині чи залишали у кориті.
Тоді він, голодуючи і терплячи муки свинопаса, згадав про свого рідного батька, згадав, що його батько живе заможно, тримає наймитів, має хліба надмір, брат його не страждає так, як він – молодший син – тут у чужому краї з голоду гине.
Міркуючи так, молодший син вирішив: “Залишу цей край і піду до батька свого й скажу йому: “Згрішив я, отче, проти неба та проти тебе. Не достойний я вже зватися сином твоїм. Прийми мене, як одного із своїх наймитів” (Лк. 15. 18 – 19).
Ось із таким планом в голові молодший син рушив до батька. Коли він був ще далеко-далеко від обійстя, то батько перший побачив його на горизонті. Батька переповнив жаль і він побіг назустріч своєму синові, кинувся йому на шию, почав обнімати та цілувати його.
Син у сльозах каже татові: “Провинився я, отче, проти неба і проти тебе. Я не достойний вже зватися твоїм сином”.
Тоді батько каже своїм рабам: “Принесіть сюди найкращу одежу і зодягніть його, дайте йому персня на руку і сандалі на ноги.
Приведіть найкраще вгодоване теля і заколіть його, бо будемо їсти та радіти. Бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропащий – і знайшовся!” (Лк. 15. 11 – 24). І почали всі вдома веселитися.
Старший син працював на полі й надвечір зібрався йти додому. Коли старший син наблизився до дому, то почув у селі музику і танці. Тоді він покликав одного зі слуг та питає:
– Що це таке?
А слуга відповідає старшому синові:
– Це ж повернувся додому твій брат. Твій тато звелів заколоти відгодоване теля – бо здоровим його він прийняв.
Розгнівався старший син і навіть не хотів додому йти, бо вважав це несправедливістю.
Тоді вийшов назустріч батько і почав просити свого старшого сина – не гнівайся, не сердься, прости. А старший син каже татові:
– Я, тату, стільки років служу тобі, ніколи не порушив твого наказу – ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб я з приятелями потішився. А коли повернувся оцей твій син, котрий проїв, пропив і прогуляв твій маєток із блудницями, ти ж для нього звелів заколоти відгодоване теля.
Батько каже старшому синові:
– Ти ж завжди зі мною, дитино, і все моє – це й твоє! (Лк. 15. 31). Веселитися і тішитися треба нам, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропащий – і знайшовся! (Лк. 15. 32). Ця притча розказує про велику відмінність між синами одного батька, яка існує і між нами людьми.
Молодший син попросив батька розділити маєток, хоча в ці часи маєток не ділився поміж дітьми до тих пір, поки батько міг працювати і керувати маєтком. Однак батько розділив маєток.
Через кілька днів молодший син забрав свою долю і подався у далекий край, де з блудницями розтратив все багатство. Жив він розпутно. Тут, мабуть, Ісус натякає, що Його звинувачують у тому, що Він спілкується з блудницями, грішниками, які ведуть розгульний і аморальний спосіб життя, далекий від Бога.
Старший син весь цей час був разом із батьком, слухався його у всьому, тяжко працював по господарству зранку до пізньої ночі.
Коли ж почався голод, то молодшому синові прийшлось пасти свині. Це на Сході вважалося найпринизливішим заняттям. Можливо під “далеким краєм” Ісус, розповідаючи цю притчу, розумів східну частину Галілеї, де жили язичники і займалися розведенням свиней. І тут молодший син, працюючи свинопасом, навіть не міг споживати того, що їдять свині. Це найунизливіше в очах людей. І ось молодший син вирішив, що краще бути наймитом, або рабом, у свого батька, аніж працювати на чужих людей. Тут йдеться, що молодший син від язичництва (“від праці на багатьох богів”) повертається до свого рідного батька (“свого єдиного істинного Бога”). Батько (“Отець наш Небесний”) дуже зрадів, що повернувся син і почав каятися (“навернувся грішник на праведні діла”), тому батько звелів зробити бучний прийом. А бенкет, як і в попередніх притчах, є символом Царства Небесного.
І грішники, такі як блудний син, коли вони розкаються й перестануть грішити, то матимуть можливість увійти до Царства Небесного. Під “старшим сином” треба розуміти фарисеїв і законовчителів, які сердилися на Ісуса Христа. Їм не подобалося Його вчення, бо він говорив про чужинців (язичників), котрих вони (“фарисеї та законовчителі”) не поважали, а Ісус їм обіцяв Царство Небесне, якщо вони покаються. Але й Ісус (“батько”) почав просити фарисеїв та законовчителів (“старшого сина”) не відмовлятися увійти до Царства Божого (“на бенкет”). Царство Боже Ісус пропонує всім людям.