Порівняльна характеристика Максима і Тугара Вовка
Максим І Тугар Вовк – представники антагоністичних таборів. Вони різні, але у дечому і схожі (усвідомлення своєї сили; почуття власної гідності, сміливість, витривалість, залізна воля; розум і кмітливість; бажання повнокровного життя). Ці позитивні риси підпорядковано абсолютно різним життєвим принципам.
Мужність, відвага Максима викликали захоплення навіть у самого Тугара Вовка: “їй-богу, славний молодець… Не дивуюсь, що він очарував мою доньку. І мене самого він міг би очарувати своєю рицарською вдачею!” Даючи устами ворога таку високу оцінку вчинків Максима, І. Франко ще більше героїзує цей образ.
Максим | Тугар Вовк |
| – визнання рівності між людьми; – найвищий ідеал – влада громади; – любов до рідної землі; – вірність давнім звичаям; – чесність і відвертість; – справедливість. | – почуття своєї вищості, зарозумілість; – найвищий ідеал влада власника; – відсутність почуття патріотизму; – зневага до народних звичаїв, віри; -підступність і хитрість; -жорстокість. |
Письменник однозначно засуджує Тугара Вовка, поступово розкриваючи усі сторони його вдачі та причини злочину. Вже на початку повісті Франко, нагнітаючи негативні риси зовнішності й характеру, викликає в читача відразу до персонажа:
“Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати”.
Прізвище Вовк повністю імпонувало його вовчій натурі. Авторська характеристика Тугара Вовка підсилюється його самохарактеристикою. Погрожуючи в думках тухольцям, він говорить: “Але постійте, ви, хамове плем’я, пізнаєте ви, з ким маєте діло! Тугар Вовк – се не тухольський вовк, він і тухольським медведям зуміє показати “зуби”. Зрадника, підкреслює Франко, завжди чекає ганебний кінець.