Аналіз вірша В. Симоненка “Гей, нові Колумби й Магеллани”: Тема, ідея, основна думка, художні засоби
В. Симоненко “Гей, нові Колумби й Магеллани” аналіз
Тема : звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: сенс життя людини – пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.
Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Художні засоби “Гей, нові Колумби й Магеллани”
Звертання: “Гей, нові Колумби й Магеллани”, “Кораблі!..”, “Україно!..”, “Друзі!..”.
Риторичні оклики:
“Напнемо вітрила наших мрій!”
“Кораблі! Шикуйтесь до походу!”
“Мрійництво! Жаго моя! Живи!”
“Відкривай духовні острови!”
“Нидіє на якорі душа!”
“Півень землю всю не розгребе!”
“Шкварити байдужість на вогні!”
Риторичні запитання:
“Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?”
“Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?”
Метафори: “кличуть… у мандри океани”, “бухту… облизує прибій”, “сподівання помістити”, “нидіє… душа”, “б’ються груди”, “вітер… не остудить”.
Епітети: “молоді сподівання”, “рідний народ”, “духовні острови”, “вітри тужаві”.
Тавтологія: “відкрито вже відкрите”.
Композиція “Гей, нові Колумби й Магеллани”
Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.
Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.
Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її “шкварити… на вогні”.