Портретна характеристика Айвенго
У центрі твору “Айвенго” В. Скотта – Вільфред Айвенго, головний герой. Він належить до старовинного роду саксів. Батько його – Седрік – справжній патріот, людина хоробра і смілива, яка дотримується старовинних звичаїв і законів. Айвенго молодий, привабливий:
“Як тільки шолом був знятий, всі побачили гарні, хоч засмаглі від сонця риси двадцятип’яти річного юнака з густими русявими кучерями. Обличчя його було бліде, мов смерть і де-не-де поплямоване кров’ю.
Айвенго – молодий, хоробрий, сміливий. Безстрашно вступає він в поєдинки на лицарських турнірах, відстоюючи справедливість і честь. Він люто ненавидить норманів, які завоювали його рідну землю, і ось вже 100 років, як сіють на цій землі жорстокість, невірність.
Айвенго всім серцем полюбив леді Ровену, вихованку свого батька. Ровена, полонила його серце і думки, саме їй він присвячує свої військові подвиги. Саме любов до Ровени була однією з причин сварки батька з сином.
Айвенго – людина справедлива і благородна. Він завжди готовий допомогти чесним людям, захистити їх від свавілля підступних норманів. Саме Айвенго стає ангелом-охоронцем для красуні Ребекки і її батька, старого єврея Ісаака. Він рятує гаманець Ісаака і його життя від зазіхань Бріана де Буагільбера та заступається за Ребекку на суді в прецептор.
“Я, добрий лицар дворянського роду, приїхав виправдати мечем та списом дівицю Ребекку, дочку Ісаака з Йорка, довести, що вирок, проти неї виголошений, несправедливий і позбавлений підстави, оголосити сера Бріана де Буагільбера зрадником, вбивцею і брехуном, на підтвердження чого готовий битися з ним і перемогти…”
Айвенго – людина прогресивних поглядів. Він розуміє, що майбутнє за об’єднанням Англії. Тому стає прихильником короля Річарда Левове Серце, супроводжує його у Третьому хрестовому поході для захисту християнських святинь. Саме прихильність до короля-нормана стала причиною сварки між Айвенго і його батьком. Седрік тривалий час вважав свого сина зрадником, позбавив його спадщини. Тому на лицарському турнірі в Ашбі Айвенго виступав під ім’ям Позбавлений спадщини, а на його щиті був зображений дуб, вирваний з коренем. Але сміливість, шляхетність, патріотизм молодого лицаря переконали батька в тому, що прийшов новий час і прогресивна молодь сповідує нові ідеї – ідеї національного єднання.
Айвенго – справжній лицар! Але чи легко бути лицарем? І так і ні! Так як для цього потрібно мати полум’яне серце, небайдуже до людського горя; сильну руку, здатну приборкати підлість і зраду.
Ми живемо в XXI столітті. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, доблесному лицарю Айвенго.