Вірш “Життя – як вокзал…” Ліни Костенко – це роздуми поетеси про життя
“Життя – як вокзал…” Ліна Костенко
Життя – як вокзал.
Хтось приїжджає,
хтось від’їжджає.
Поцілунки і рани,
клунки і чемодани,
слова і фрази –
все разом.
Хто їде в м’якому.
Хто – у плацкартному.
Хто – в комбінованому.
Хто – в загратованому.
Квадрати – грати,
залізні рамки, –
можна зорями
грати в дамки.
А дехто – зайцем.
Зупинки.
Аварії.
Перон.
Гучномовці.
Зали чекання.
Карти.
Вагони – партії.
Вагони – службовці.
Вагони – аристократи.
Люстра –
електрична сестра орхідей.
Черга. Буфет. Каси.
А не можна так, щоб для всіх людей –
вагони першого класу?
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Життя – як вокзал…” Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.